Засекречена трагедія Північно-Курильська
Під ранок 5 листопада 1952-го землетрус на дні Тихого океану викликало багатометрову хвилю, дощенту зруйнувала Північно-Курильськ. За загальноприйнятою статистикою цунамі згубило понад 2300 жителів маленького приморського міста. Реальне ж кількість жертв і сьогодні невідомо, та й про трагедію згадують неохоче.
Життя на вулкані і географічні особливості
Жителі Північно-Курильська сміливо стверджувати, що живуть, як на вулкані. На острові Парамушир розташовуються 5 діючих вулканів, а всього їх там 23. Періодично знаходиться в 7 кілометрах від поселень Ебеко нагадує про себе, випускаючи щедрі вулканічні гази. При певних погодних умовах сірководень з хлором досягають меж Північно-Курильська, і тоді сахалінські метеорологи наполегливо попереджають про забруднення повітря. Виділяються гази досить токсичні, щоб ними можна було отруїтися.
Після одного такого епізоду в 1859-му на Парамуширі зафіксовані масові отруєння серед місцевих жителів і навіть випадки загибелі худоби і домашніх вихованців. При цьому місце під будівництво портового Північно-Курильська в післявоєнні 50-ті вибиралося без відповідної вулканологической експертизи. Враховувався лише достатній рівень поселення над рівнем моря (мінімум 30 метрів). Але трагедію прийшла не з вогнем, а з водою.
Землетрус, що спричинило одне з найбільших цунамі 20 століття
Біда наздогнала Північно-Курильськ листопадової ночі 1952-го, коли городяни та мешканці прилеглих рибальських селищ міцно спали. Потужні поштовхи магнітудою, за різною інформацією, 8-9 балів сконцентрувалися в Тихому океані в сотнях кілометрів від узбережжя Камчатки. Землетрус спричинив за собою потрійне цунамі, яке потім назвуть по імені змитого з лиця землі міста. Спочатку городян розбудили виразно відчутні підземні поштовхи, що тривали всього кілька хвилин. Але незважаючи на явне землетрус, панікувати ніхто не став, так як подібні явища на Курилах не рідкісні. Поштовхи вщухли, і всі заспокоїлися, продовживши спати. Минуло трохи більше півгодини, і Північно-Курильськ накрило крижаний десятиметрової хвилею. Всього хвиль було три, найбільш руйнівно з яких виявилася друга, що досягає, за різним даними, від 12 до 18 метрів у висоту.
Як курильцы взяли цунамі за війну
У той період часу облікова робота серед населення Північно-Курильська не була чітко налагоджена. Постійно проживають, сезонні приїжджі працівники, секретні військові частини з неразглашаемым чисельним складом. За офіційними відомостями, в 1952 році в одному лише Північно-Курильске проживали до 6 тис. чоловік. У 1951 році юний Костянтин Понеділків з друзями вирушили на підробіток на Курильські острови. Вони займалися будівництвом будинків, штукатуренням стін, допомагали з облаштуванням внутрішніх приміщень місцевого рибокомбінату. За його розповідями, на Далекому Сході в той період було безліч приїжджих. У той злощасний день Костянтин повернувся з вулиці пізно, ближче до 3 години ночі.
Приготувавшись до сну, відразу відчув, що будинок трясеться. Бувалий сусід з місцевих порадив одягнутися і швидко виходити на вулицю. Костянтин прислухався і вибіг із знімною кімнати. Земля на вулиці буквально йшла з-під ніг, а з боку берега почулася стрілянина й перелякані голоси. Звідти тікали люди з криками: «Війна!». Принаймні саме так спочатку почулося Костянтину. А насправді ж рибалки поспішали попередити городян про насування цунамі, голосно кричачи: «Хвиля»». Поспішають врятуватися місцеві понеслися вгору, до сопках, де розташовувалася прикордонна частина. І разом з іншими побіг Костянтин. Всі знали, що на узвишші розкинулися армійські бліндажі, де проводилися військові навчання. Там городяни і планували сховатися холодної листопадової ночі.
Ці бліндажі потім стали притулком уцілілих людей на найближчі кілька днів. Коли відійшла перша накрила Північно-Курильськ хвиля цунамі, врятовані люди спустилися вниз, намагаючись відшукати зниклих близьких і випустити худобу. Мало хто розумів, що цунамі має величезну довжину хвилі, і до підходу наступною може пройти значний час. Так і вийшло. Висота другий і самої потужної хвилі, за найсміливішими оцінками, досягла 18 метрів. Саме вона виявилася найбільш руйнівною. Третя ж потягла з собою все, що було зруйновано попередніми. Омиває Парамушир протоку заповнили плаваючі уламки стін і дахів будинків. За офіційними відомостями, в одному лише Північно-Курильске загинули понад 2300 осіб.
Стерті з лиця землі поселення і невстановлене число жертв
Після цієї трагедії в міській межі встояли лише пам’ятник Герою СРСР льотчику Талалихину, стадіонні ворота і лічені будівлі, розташовані на узвишші далеко від узбережжя. Місто виявився стертим з лиця землі, а разом з ним повністю зникли і кілька дрібних селищ на Парамуширі і Шумшу з населенням не більше 10 тисяч жителів. Кількість смертей в приміських населених пунктах достовірно невідомо, так як більшість їх мешканців були засекреченими військовими. Через десятиліття краєзнавці спробували відновити події і за результатами кропіткої роботи було встановлено, що жертв цунамі було як мінімум 8 000 осіб.
Після повної ліквідації наслідків стихії багато зниклі селища так і не відновили. З цієї причини до середини 50-х населення на островах істотно скоротилася. Портове місто Північно-Курильськ вирішили відбудувати на іншому місці. При цьому, як стверджують фахівці, проведенням необхідних експертиз знову знехтували. І в результаті місто знову опинився в небезпечному становищі — на шляху потенційного руху грязьових потоків чинного Ебеко, одного з найбільш активних вулканів на Курилах. Сумні події 1952 року стали ключовими для постанови уряду про формування служби щодо попередження про наближення цунамі. У 1956-му Президією АН СРСР на сейсмічну станцію «Южно-Сахалінськ» поклали відповідні завдання. Пізніше до неї приєдналися ще кілька.