Цікаве

Як склалися долі радянських дітей-вундеркіндів

Як можна не захоплюватися маленькою дівчинкою, яка ще не вміє писати, зате натхненно читає вірші власного твору, або ж юним гросмейстером, здатним обіграти дорослих серйозних шахістів? Ці діти швидко звикають до слави і загального захвату в свою адресу, а потім виявляються абсолютно не готові зустрітися лицем до лиця з життєвими реаліями. У нашому сьогоднішньому огляді мова піде про трагічні долі найвідоміших в СРСР вундеркіндів.

Как сложились судьбы советских детей-вундеркиндов

Паша Конопльов

Как сложились судьбы советских детей-вундеркиндов

Юний вундеркінд прославився в 1980-е роки, зумівши здивувати своїми феноменальними здібностями не тільки простих обивателів, але і вчених. У трирічному віці Паша вже читав і вирішував у розумі досить складні приклади, у п’ятирічному – став майстерно грати на піаніно, а в 8 освоїв практично всю шкільну програму з фізики.

Паші було всього 15, коли він вступив в технічний університет, а до 19 років вже навчався в аспірантурі і став розробником програми для першого радянського комп’ютера. Але молодий організм погано справлявся з важкими навантаженнями. Тим більше, що Паша не вмів відпочивати і не дуже добре вмів вибудовувати відносини з однолітками. Вже у 1990-ті у юного генія стали проявлятися спалахи агресії і психоемоційні розлади, він навіть намагався покінчити з собою, з-за чого потрапив у психіатричну клініку. Крім того, у молодої людини були проблеми із зайвою вагою, які він намагався вирішити при допомоги ендокринологів в стаціонарі. Але відірвався тромб став причиною смерті Паші Конопльова в 29 років.

Надя Рушева

Как сложились судьбы советских детей-вундеркиндов

Малюнки п’ятирічної Наді Рушевої змогли здивувати навіть її власного батька, художника Миколи Костянтиновича Рушева. Найцікавіше, що ніхто спеціально з дівчинкою не займався, навіть читати та писати вона навчилася вже в школі. Тоді ж вона стала щодня малювати, приділяючи улюбленому заняттю не більше півгодини в день. Вона ніколи не придумувала сюжет і не уявляла заздалегідь, яким буде її творіння. За словами самої Наді, малюнки немов проступали на папері, як водяні знаки, і вона просто обводила їх.

Вона могла за вечір намалювати 36 ілюстрацій до пушкінської «Казки про царя Салтана», просто слухаючи, як читає їй твір батько. Або намалювати балет «Анна Кареніна», який буде поставлений тільки після смерті Наді Рушевої. На жаль, життя відвела юній художниці дуже мало часу: у 17 років дівчина померла через крововиливи, викликаного розривом вродженої аневризми головного мозку. Надя Рушева залишила після себе близько 12 тисяч малюнків, в тому числі ілюстрації до багатьох творів.

Саша Путря

Как сложились судьбы советских детей-вундеркиндов

Вона почала малювати у трирічному віці завдяки своєму батькові-художнику. Малюнки у неї виходили яскравими, барвистими. Вона щедро дарувала їх всім друзям і знайомим сім’ї, створюючи імпровізовані листівки, підписуючи їх часто віршами власного виробництва. Саша Путря не випустила кисть з рук і після того, як їй був поставлений діагноз гострий лейкоз. Дівчинка малювала по 8-10 годин на добу, намагаючись за допомогою творчості забути про біль. Її боротьба зі страшним захворюванням тривала 6 років. В 11 життя маленької художниці обірвалася.

Максим Трошин

Как сложились судьбы советских детей-вундеркиндов

Народжений у православній родині Максим Трошин з двох років страждав від тяжкої астми. Позбутися від нападів задухи йому допомагало тільки спів. Саме тому хлопчик з раннього дитинства захопився музикою. Він співав у хорі при церкві, був дзвонарем і іподияконом, а в 9 років почав писати музику до власних текстів і до віршів відомих російських поетів.

Юний музикант багато виступав разом з артистами-народниками і самостійно, виконував як власні твори, так і народні пісні. На початку 1995 року юнак втратив батька, пам’яті якого він присвятив свою пісню «Похоронний дзвін», яка стала останньою в творчості Максима. Тіло Максима Трошина знайшли в річці в Брянську влітку 1995 року, за два тижні до 17-річчя.

Ніка Турбіна

Как сложились судьбы советских детей-вундеркиндов

Юну поетесу, яка ще в чотирирічному віці стала диктувати вірші своїй мамі, знали в усьому світі. Її твори були надзвичайно дорослими і глибокодумними, але при цьому в них проглядав неприкритий трагізм. Їй було всього 9 років, коли друком вийшла перша збірка її творів, перекладений згодом на 12 мов, а у 12 вона отримала головну нагороду Венеціанського поетичного фестивалю – «Золотого лева».

Але Ніка, насолоджуючись славою і увагою, часто зізнавалася: вірші звучать у ній майже весь час, не дають спати. Але рідні дівчинки лише відмахнулися, коли їм радили показати юне дарування психолога. Ніка Турбіна зросла, публіка втратила до неї інтерес, а поетеса так і не змогла з цим змиритися.

Вона пристрастилася до спиртного, стала вести богемний спосіб життя, вступила до ВДІКУ, але залишила навчання. Пізніше її зарахували в інститут культури, але їй довелося перевестися на заочне відділення з-за постійних зривів. У 27 років Ніка Турбіна трагічно загинув, зірвавшись з п’ятого поверху. Вона любила сидіти на підвіконні, звісивши ноги вниз…

Джерело

Залишити відповідь

Back to top button