Як налагодити стосунки з дорослими дітьми: поради відомого психіатра

Складні стосунки між батьками та дорослими дітьми — не рідкість, повідомляє poradu.com.ua.

Багато батьків скаржаться на відсутність емоційного контакту з дітьми, навіть після значних жертв і підтримки. Чому так відбувається? Як знайти баланс між турботою і потребою у вдячності? Відповідь на ці питання допомагає знайти німецький психіатр Фредерік Перлз.

Історія Анни: типовий приклад

Анна все життя економила на собі, щоб забезпечити своєму дорослому сину краще життя. Вона купила йому квартиру та автомобіль, але натомість отримала не вдячність, а дистанцію. Син не конфліктує з матір’ю, але і не проявляє теплих почуттів.

Подруги Анни вважають, що вона зробила надто багато і тепер розплачується за свою жертву. А що каже психіатр?

Як змінити підхід до стосунків

Фредерік Перлз наголошує:

“Якщо з вами не бажають спілкуватися, це не означає, що вас не люблять. Люди потребують не конкретної людини, а атмосфери, яку вона створює. Саме на цій основі будується міцний зв’язок”.

Анна, замість того щоб створювати теплу атмосферу, постійно дорікає синові за недостатню увагу. Це відштовхує його ще більше.

Що робити, щоб покращити стосунки

1. Не чекайте вдячності. Не ставте своїх дітей у позицію боржників. Ваша допомога — це вибір, а не інструмент для вимагання уваги.
2. Будьте другом. Замість дорікань, настанов і претензій спілкуйтеся на рівних. Дружба не терпить примусу.
3. Поважайте особисті кордони. Будьте поруч, коли потрібні, але не нав’язуйте свою присутність.
4. Не прагніть змінити когось. Як зазначає Перлз, будь-яка спроба змінити людину викликає спротив. Натомість приймайте її такою, якою вона є.
5. Знайдіть баланс. Ні відмова від себе, ні надмірна турбота не принесуть бажаного результату.

Як побудувати довірчі стосунки

• Спілкуйтеся без очікувань. Діліться моментами радості, які цікаві обом.
• Слухайте без критики. Дорослі діти цінують розуміння, а не повчання.
• Проводьте час разом у невимушеній атмосфері.

Пам’ятайте, що стосунки не будуються на жертвах, а на взаємній довірі та бажанні бути поруч.