Розставити все на свої місця: як за допомогою психології покращити стосунки у сім’ї?

Коли ми вступаємо у відносини, створюємо сім’ї та виховуємо дітей, нерідко виникають труднощі, кризи та розбіжності. Разом із психологом і психотерапевтом Михайлом Ходорівським намагаємося розібратися, чи завжди криза у відносинах це погано, чи бувають стосунки ідеальними і як зберегти кохання надовго.

Що таке сім’я

З точки зору системної психотерапії основа сім’ї – це парна система, заснована на коханні між чоловіком і жінкою, її ще називають любовний або сімейний зв’язок. Це системотворча конструкція, без якої неможлива побудова відносин між партнерами, планування спільного життя, будь-яких проектів та народження дітей. Сімейна система завжди включає людей, які живуть разом: мами, тата, діти, бабусі, дідусі — це елементи системи. Елементи – це основа будь-якої сім’ї та її перша складова. Друга складова – це зв’язки між членами сім’ї. У сім’ї – це родинні зв’язки, вони по-різному влаштовані та мають різну ієрархічність.

Наприклад, зв’язок між подружжям про відносини рівних, він прагне балансу і рівноваги. Інша справа зв’язок між матір’ю і дитиною: батько дарує дитині життя, найвищу цінність у нашому світі, у цьому випадку зв’язок не може бути рівним за жодних обставин. Дитина завжди залежна від батьків і перебуває в позиції “брати” ресурси для життя, турботу, увагу від них. Діти Не можуть подарувати життя батькам і повернути “борг”. Компенсація у таких відносинах – це подяка та любов з боку дітей. Ще один нюанс цього зв’язку її не можна розірвати. Якщо партнерський зв’язок можна свідомо розірвати — розлучитись, то розлучитися з батьками неможливо.

І третя складова будь-якої родини — це сценарії та правила. Є початкові правила чи задані самою системою. Батьки несуть відповідальність за дітей, дають дітям життя і все необхідне для їхнього життя, розвитку та зростання, це задане правило або заданий самою системою батьківської сім’ї сценарій.

Але є і договірні правила в сім’ї, вони можуть на якийсь час визначати лінію життя сім’ї: цілі, завдання, план розвитку. Наприклад: батьки хочуть, щоб дочка стала балериною, тоді й стратегія життя сім’ї буде сформована під ці задані батьками цілі. дві великі групи: внутрішні та зовнішні.

Внутрішні кризи пов’язані зі стосунками та сценаріями. Наприклад, усередині неблагополучної сім’ї батьки не забезпечують дитину ресурсами у розвиток, а навпаки відбирають їх задоволення своїх дорослих потреб. Діти відчувають такий дисбаланс і в підлітковому віці можуть тікати з дому або виявляти бажання жити не з батьками, а з бабусею та дідусем.

Зовнішні кризи продиктовані обставинами: втрата роботи, переїзд, хвороба та можуть перерости у внутрішню кризу. Якщо один із батьків тяжко хворий, фінансове становище сім’ї погіршується і ресурсів стає недостатньо, щоб сім’я підтримувала колишній рівень життя та досягала цілей. Більша увага приділяється захворілому, і діти можуть відчувати нестачу батьківського кохання та уваги.

Хто відповідальний за щастя в сім’ї

У базовій моделі сім’ї: батьки та діти, за щастя відповідають батьки. Саме вони є законодавчим рівнем. Батьківські стосунки задають клімат сім’ї та впливають на нижчий рівень дітей.

Якщо на верхньому рівні потік любові батьків один до одного або до дітей зменшується, дефіцит любові і ресурсів відчувають діти. Це може статися, коли частина ресурсів витрачається на конфлікти або витікає назовні. Коли в одного з подружжя є зв’язок на стороні, то енергія та любов випливає із системи і витрачається не на внутрішні потреби сім’ї.

У системній терапії проблеми дітей розглядають як проблеми батьків, які діти відіграють або проектують усередину сім’ї. І робота психотерапевта починається в першу чергу з батьків та розбору стосунків між ними.

Як психологія допоможе у подоланні сімейних криз та конфліктів

Є дві великі групи криз: структурні — пов’язані з елементами та структурою сім’ї та кризи у відносинах, які стосуються подружжя.

Приклад структурної кризи: батьки розлучилися, і чоловік іде із сім’ї. З погляду сімейної системи, місце чоловіка тепер вільне. А за кожним місцем закріплено характерні функції. Традиційно вважається, що чоловік відповідає за комунікацію із зовнішнім середовищем та за ресурси, які приносяться до сім’ї. А той, хто стоїть на другому місці в парі, а це часто жінка, розподіляє ресурси всередині системи.

Коли відповідальний за приплив ресурсів залишає систему, то інший дорослий має стати на дві позиції на чоловічу та жіночу. Це можливо, якщо у жінки сформовані добрі стосунки з батьком. Вона знає та бачила, що таке чоловіча роль, як її виконував тато. А якщо такого досвіду не було — неповна сім’я, жінка часто впадає в розгубленість, настає ця криза.

Знання в сімейній психології, сімейних або системних динаміків дозволяють зрозуміти справжню причину сімейних криз і швидко їх вирішувати.

Чому метод розстановок такий популярний?

Клієнт-центрована розстановка дозволяє побачити внутрішній образ сім’ї чи стосунків, що зберігається у нашій пам’яті, душі, свідомості. За допомогою методу клієнт-центрованих розстановок цей образ може бути спроектований людиною у зовнішній простір, і ми можемо бачити, хто які місця займає в сімейній системі.

Наприклад, якщо дитина стоїть на одному рівні з батьками, можна припустити динаміку “тріангуляції” в сім’ї (дитина втягується в проблеми між подружжям, створюється трикутник). Коли батьки ставлять дитину собі за спину – на місце своїх батьків, ми можемо бачити динаміку “парентефікації” (дитина займає позицію дорослого і вирішує невластиві віку проблеми).

Завдяки роботі з образами ми можемо отримати доступ до більшої інформації і як би з боку побачити картину, яка відбувається сім’ї. Сімейний терапевт допомагає знайти порушення у структурі, зв’язках, сценаріях сімейної системи. Метод клієнт-центрованих розстановок дозволяє швидко продіагностувати, знайти способи вирішення та компенсації конкретної ситуації. Робота з образами кратно прискорює терапію і в більшості випадків запити вирішуються за одну-три сесії.Швидше, існує ідеальна модель відносин. Якщо між батьками на вищому за ієрархією рівні були довірчі, люблячі стосунки, то дітям легко відтворити це у своїх сім’ях. Але якщо партнерські відносини батьків були важкими чи вони розлучилися, тоді нормою є відтворювати саме такі стосунки. І в цьому випадку потрібно дійсно докладати зусиль, щоб жити щасливо.

Як зберегти і примножити кохання з роками: спілкування, традиції

Зберегти відносини та покращити їх якість допомагає комунікація між партнерами: чесно ділитися тим, які почуття ми переживаємо у відносинах та уважно ставитися до слів та почуттів іншого. Завдяки спілкуванню пара легше долає труднощі, кризи і має більше шансів побудувати ті довготривалі стосунки.

Щодо традицій важливо знати, що наш досвід, досвід наших батьків, бабусь та дідусів зберігається в родовій пам’яті. Ця пам’ять може бути більшою або меншою активізована. У родовій системі, як на диску пам’яті міститься інформація про різні моделі відносин, традиції та стратегії життя. Якщо ми росли разом з батьками мами — бабусею та дідусем, то їхні традиції будуть для нас доступнішими, ніж ті, за якими жили батьки батька. Метод клієнт-центрованих розстановок дає можливість активізувати більш успішні моделі і навпаки відмовлятися від невигідних. Тобто у нас з’являється вибір, зв’язок із якими сценаріями послабити, а з якими посилити.

Кожна сім’я — це унікальний всесвіт. Метод клієнт-центрованих розстановок дозволяє впоратися з кризами та проблемами у сім’ї, відштовхуючись від образу моделі відносин, конкретної людини. З його допомогою ми можемо побачити сім’ю та проблеми всередині ніби збоку, як на сцені. Зрозуміти причини труднощів і намітити сценарій виходу з них.

Увага! Інформація, представлена в статті, має ознайомчий характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації з лікування, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.