Цікаве

Радянські знаменитості нетрадиційної орієнтації

Людині, несхожого на інших, часто доводиться нелегко — суспільство рідко ставиться до чужих особливостям спокійно. Яке ж доводилося гомосексуалів в Радянському Союзі, де існувало кримінальне переслідування геїв… Орієнтація багатьох творчо обдарованих людей СРСР стала причиною трагедій.

Рудольф Нуреєв

1938 — 1993

Советские знаменитости нетрадиционной ориентации

Великий танцюрист, легенда балету був нестерпний у спілкуванні. Але із-за таланту і, головне, сили волі йому прощали нестерпний характер. Проте радянську владу геній балету дратував, і вже чого точно не могли йому пробачити, так це сексуальної орієнтації. Під час гастролей трупи Кіровського (Маріїнського) театру в Парижі за Нуреевым була надіслана стеження КДБ, яка підтвердила, що «Рудольф Хамитович, попри профілактичні бесіди, зустрічається з гомосексуалістами». Після паризьких концертів трупа відлітала в Лондон, однак Нуреєву було сказано повертатися в Союз — нібито для виступу в Кремлі. Звичайно, танцюрист розумів, що на батьківщині його чекають зовсім не овації, і був правий: Нурієв був заочно засуджений до тюремного ув’язнення з конфіскацією майна. В аеропорту Парижа за пару годин до вильоту Нуреєв здійснив легендарний «стрибок до волі», вирвавшись від супровідних і буквально впавши в руки французьких поліцейських. Пізніше цей стрибок Нуреєв успішно обіграв у своїх партіях.

В Європі Нуреєва чекали 32 роки вільне життя: він гастролював, давав по 300 вистав на рік, завойовував шанувальників, багатів і любив. Нуреєву приписували зв’язку з Івом Сен-Лораном, актором Ентоні Перкінсом (також помер від Сніду), балетними танцюристами та диригентами. Підозрювати про свій діагноз Нуреєв розпочав у 1984 році і тоді ж здав аналіз крові. ВІЛ підтвердився, причому діагностика показала наявність вірусу в крові вже кілька років. Тоді про хвороби було відомо вкрай мало: танцюрист почав лікування не відразу і брав експериментальні ліки, але все ж рік за роком продовжував згасати. Нуреєв танцював, поки йому вистачало сил, хоча виступи все частіше виснажували його, що не могли не помічати їдкі критики. В останні роки свого життя працював як диригент. Нуреєв помер у Парижі 6 січня 1993 року.

Георгій Мілляр

1903-1993

Советские знаменитости нетрадиционной ориентации

«Вся нечиста сила нашого синематографа» — так актор називав сам себе. Нерідко в картинах Мілляр виконував відразу кілька ролей. Наприклад, в «Василину Прекрасну» він грав і старого батька, і Бабу Ягу, а в «Королівстві кривих дзеркал» — найголовнішого церемоніймейстера і королеву!

Георгій Мілляр, уроджений де Милье, народився в сім’ї аристократів — французького інженера Франца де Милье і спадкоємиці іркутського золотопромисловця Єлизавети Журавльової, овдовілої, коли Йому було три роки. Хлопчик виховувався гувернантками, вивчав музику й мови. Мілляр вільно володів німецькою і французькою мовами, але в радянський час не афішував це. У 1917 році він з матір’ю залишився без коштів, їх московську квартиру перетворили на комуналку, виділивши родині одну кімнату, а будинок в Геленджику, де виріс артист, відібрали. Закінчивши школу, Георгій змінив прізвище Милье, щоб не викликати зайвих питань, і повернувся в Геленджик, де пройшло його дитинство. Там він дебютував на сцені дуже несподіваним способом: влаштувавшись в театр бутафором, якось умовив керівництво дозволити йому підмінити захворілу актрису, яка грала Попелюшку! Мілляр почав працювати на сцені, після перебрався до Москви в театр ім. Маяковського, став пробуватися на роль у кіно і в підсумку почав працювати з Роу в його казках, які і принесли артистові славу. При цьому Мілляр продовжував жити з матір’ю в комуналці і не заводив романів. Навколо відсутність особистого життя у актора ходили різні чутки. Одні списували це на травму молодості з-за зради першої дружини, інші говорили, що Мілляра не цікавив шлюб, так як він знав, що не може мати дітей. Звичайно, акторові також приписували і любов до чоловіків.

У підсумку Мілляр одружився у 65 років — на своїй сусідці по комуналці, з якою дружив багато років. До кінця життя подружжя зберегли теплі стосунки.

Юрій Богатирьов

1947 -1989

Советские знаменитости нетрадиционной ориентации

Заперечення власної природи довело відомого актора до депресії і, як наслідок, алкоголізму. Артист, за словами його друзів і колег, зав’язуючи стосунки з чоловіками, але це тільки мучило Богатирьова, який вкрай болісно сприймав свою особливість. Успішні роботи в кіно — «Свій серед чужих, чужий серед своїх», «Незакінчена п’єса для механічного піаніно», «Два капітани», «Рідня» — не робили Богатирьова щасливим. Актор був самотній, гостро переживав образи, боровся зі своєю ніжною натурою. У результаті війна з самим собою закінчилася поразкою. Залежність від спиртного в поєднанні з антидепресантами стала причиною серцевого нападу — Богатирьов загинув всього 41 рік.

Сергій Параджанов

1924 — 1990

Советские знаменитости нетрадиционной ориентации

Знаменитий радянський режисер був бісексуальний: Параджанов був двічі одружений, але не заперечував зв’язків з чоловіками. При цьому своїх жінок режисер любив щиро і ніжно, а друга дружина підтримувала Параджанова в період його ув’язнення. У 1974 році він був засуджений за статтею «Мужолозтво» і провів у колонії 4 роки. Чотири кошмарних року, протягом яких від відчаю і жахів в’язниці намагався покінчити з собою. Стаття засудженого Параджанова не залишала йому шансів на зоні: режисера принижували і катували співкамерники, начальство виморювало голодом і примушувала до важкої роботи. У висновку Параджанов захворів на цукровий діабет. Все це час режисера активно підтримували його знамениті колеги та друзі: Андрій Тарковський, Ліля Брік, Юрій Нікулін, Жан-Люк Годар, Федеріко Фелліні, Лукіно Вісконті, Роберто Росселліні, Мікеланджело Антоніоні, Бернардо Бертолуччі, Роберт де Ніро, Джон Апдайк, Ірвінг Стоун.

Після виходу на свободу режисерові було заборонено жити в Москві, Києві, Ленінграді та Єревані, тому Параджанов повернувся до Тбілісі, де народився і виріс.

Геннадій Бортніков

1939 — 2007

Советские знаменитости нетрадиционной ориентации

Відомо, що в середині 60-х під час театральних гастролей у Парижі Бортніков спілкувався з відомим хореографом Сержем Лифарем, коханцем мецената Сергія Дягілєва. Колеги актора турбувалися, що ця зв’язок може позначитись на кар’єрі Бортнікова на батьківщині, але той ніколи не давав приводів обговорювати своє особисте життя — він жив тихо і скромно. Хоча в театральному середовищі ходили чутки, що в студентські роки з-за любові до Бортникову покінчив з собою його однокурсник.

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button