Пам’ятка по найвідоміших п’єс Мольєра
П’єси Мольєра – не ті твори, які середній читач читає час від часу. В кращому випадку – переглядає в театрі, і те дороге задоволення. У той же час, вони входять у скарбницю світової літератури. Прикро було б виявити, що не пам’ятаєш сюжету ні однієї, так що «Культурологія» пропонує цю пам’ятку.
«Тартюф, або Обманщик»
1. П’єсу в Росії пам’ятають зазвичай краще за інших через фільму Яна Фріда з Михайлом Боярським в головній ролі.
2. Як взагалі все у Мольєра, це не просто комедія, це – сатира.
3. Взагалі ж за сюжетом п’єса більше схожа на трилер. Автору довелося в останні хвилини додати втручання короля за принципом «бог з машини», щоб головний герой, він же головний лиходій, виявився приниженим.
4. Молодий чоловік на ім’я Тартюф вражає багатого господаря будинку Оргона своїми вченістю і побожністю. Всі спроби оточуючих відкрити Оргону очі він вважає наслідком ницості людей, нездатних виносити поруч святого людини. Тартюф настільки втерся в довіру Оргона і так щільно зловив його на емоційний гачок, що, почувши дві новини – і хвороби дружини і про те, що Тартюф об’ївся – Dʼorgon шкодує тільки Тартюфа.
5. Тим часом Тартюф домагається дружину Оргона і має намір одружитися на його дочці, і справа доходить до того, що Dʼorgon переписує на Тартюфа все своє майно. Коли Dʼorgon виявляє, що слова сина про домагання Тартюфа до дружини Оргона – правда, і намагається вигнати лицеміра з дому, виявляється, що вже пізно. Так що з будинку повинен виявитися піти Dʼorgon разом з усією своєю родиною. Перед цим Dʼorgon дивом не видав за Тартюфа свою дочку, незважаючи на те, що вона, як йому було відомо, давно була взаємно закохана в іншого чоловіка.
6. П’єса примітна гарячою промовою служниці Доріни, яка повідомляє, що дружини невірні, тому що дівчат видають заміж за тих, кого вони не люблять. Років на сто раніше позитивний персонаж (а Доріна показана однозначно позитивної) не міг так міркувати про жінок.
Цитати:
«Від лихомовства себе не вберегти.
Так краще плітками і зовсім знехтувати.
Нам личить жити і мислити благородно,
А базіки нехай базікають що завгодно».
«Хто час виграв — виграв всі в підсумку».
«Так, міцніє моральність, коли слабшає плоть».
«Міщанин у дворянстві»
1. П’єса вважається однією з найслабших у Мольєра. Король замовив її, щоб висміяти турецьку «посольську делегацію», яка опинилася самозванцями і обманувшими самого короля. Тим не менш, в наших школах проходили саме її.
2. Головний герой, пан Журден (до речі, одружений), закоханий в аристократку і намагається вивчитися всьому, що дало б їм можливість спілкуватися на одному рівні. Він сподівається, що тоді маркіза Доримена – так її звуть – відповість йому взаємністю. Спроби міщанина у віці вивчитися того, що дворяни знали вже підлітками, показано безглуздими. До того ж вчителі безбожно лестять Журдену, ніяк не допомагаючи йому просунутися в саморозвитку – адже їм потрібні лише гроші.
3. У самозванскую делегацію у п’єсі переодягається слуга Клеонта, коханого дочки Журдена, щоб змусити Журдена віддати дочку заміж за сина турецького султана – під личиною якої ховається, звичайно, сам Клеонт.
4. Для сучасного ж глядача одна з найбільш смішних сцен п’єси – коли вчителі сперечаються, чия дисципліна значніше і давнє, і у розпалі приймаються битися. В цей час приходить ще один викладач, філософ, і Журден просить його розняти забіяк. Той намагається перестерігати їх лекцій з філософії і мимохідь згадує, що філософія – найдавніша з дисциплін… Подальше очевидно. Все це дуже нагадує сучасні дискусії в інтернеті.
5. Одне з найбільш цитованих місць п’єси – твердження вчителя філософії, що ми кожен день розмовляємо прозою. На ділі воно помилково, прозою називають літературно впорядкований текст, переважно має літературну ж композицію. Принаймні, так стверджує один з найвидатніших радянських літературознавців Юрій Лотман.
Цитати:
«Красуня все може собі дозволити, красуні все можна пробачити».
«Коли мене розбирає злість, я бажаю біситися скільки влізе».
«Як приємно знати, що ти щось дізнався!»
«Скупий»
1. Фактично, це рімейк давньоримської комедії «Кубушка» за авторством комедіографа Плавта. Звичайно ж, дія перенесене на реалії сучасної Мольєру Франції.
2. В СРСР добре знали французьку екранізацію п’єси з Луї де Фюнесом у головній ролі. А ось про що й гадки не мали, так це що де Фюнес в житті дуже схожий на свого персонажа: він був диявольськи скупий, тримав під замком мало не всі шафи в будинку і буквально тиранив домашніх.
3. У головного героя (або головного лиходія), скупаря Гарпагона служить дворецьким юнак по імені Валер. Він надійшов на службу, щоб бути ближче до дочки Гарпагона Елізі. Вони люблять один одного після того, як під час корабельної аварії Валер її врятував. Валер намагається увійти в розташування Гарпагона, тому що батькові плювати на почуття дочки і її можливий шлюб він розглядає тільки з точки зору вигоди, а Валер бідний. Тим часом, Гарпагон вже знайшов підходящого нареченого Елізі, і це чоловік, який годиться їй у батьки.
4. Сам Гарпагон має намір одружитися на коханій свого сина, незважаючи на те, що вона – безприданниця. Загалом, діти Гарпагона страждають.
5. Зрештою наречений дочки Гарпагона виявляється батьком Валера, а кохана сина Гарпагона – сестрою Валера. Молоді люди одружуються між собою, і весілля грають за рахунок віднайденого батька Валера і його сестри.
6. Незважаючи на щасливу кінцівку, для сучасного глядача п’єса здається трилером про сімейному насильстві. Гарпагон буквально нищить всю свою сім’ю, трохи не довівши дочка до самогубства і в кінці кінців вигнавши сина з власного будинку і позбавивши його права спадщини. Один з позитивних же героїв, Валер, як мінімум раз надходить підло, щоб догодити Гарпагону.
Цитати:
«У словах і клятвах всі чоловіки однакові, а от вчинки їх показують різницю між ними».
«Раз немає іншого засобу, винен вже не той, хто лестить, а той, хто бажає, щоб йому лестили».
«Ось і говори тут правду! Ну її під три чорти! Невигідна справа».