Коли я побачила Наташу на зустрічі однокласників, то жахнулася, від світлої і веселої дівчини нічого не залишилося
Мені дуже подобається вислів про те, що фарбуватися зі сходом сонця і стежити за кожним кілограмом змушені тільки нелюбі жінки. А кохані жінки можуть дозволити собі все. Здавалося б, яка дурість! Але все стає на свої місця, якщо побачити це наочно, на прикладі однієї людини. Так сталося і з моєю доброю подругою, яка пройшла неймовірну трансформацію. Це історія про те, як “погана дружина” перетворилася на розумницю, красуню і справжню королеву.
Про такі випадки ще кажуть, що це перетворення гидкого каченяти на прекрасного лебедя. Але я вважаю, що це не зовсім справедливе зауваження. Адже я знаю, що моя подруга завжди була прекрасним лебедем. Тільки от з невідомої мені причини залишалася в таких стосунках, де завжди була крайньою і винуватою. І не було б у цьому нічого дивного, якби не повчальний хепіенд, яким я хочу поділитися з усіма жінками у світі.
Як з коханої жінки виходить погана дружина
У Маяковського є прекрасні рядки: “Свою дружину не лаю, її ніколи я не кину. Це зі мною вона стала погана, а брав-то я її хорошою”. Ех, якби всі чоловіки так думали! У стосунках всяке буває, особливо в тривалих і серйозних. Пристрасть потихеньку зникає, поступаючись місцем істинному коханню і розумінню. Але, на жаль, так буває не у всіх.
У Наташі завжди було багато шанувальників, але вона ніколи не зловживала підвищеною увагою з боку чоловічої статі. Вона не прагнула ходити на велику кількість побачень і завжди шукала щось серйозне, щоб напевно. Я взагалі не пам’ятаю, щоб у неї були якісь інтрижки на місяць-два. При унікальній природній красі, їй також дісталася якась скутість і сором’язливість. Я та інші подруги жартували, що вона занадто серйозна і нудна. Але, як це часто буває, саме Наташа вискочила заміж найперше за всіх інших.
Можна сказати, що з цього моменту ми втратили Наташу. І хоча перший час ми й заздрили білою заздрістю, потім стало очевидно, що сімейне життя явно не пішло їй на користь. Перший чоловік Наташі, звісно, був красенем. Амбітний, розумний, усього домагався сам: сам купив машину, сам відкрив невеликий магазинчик, потім другий. Але щастя від цього в їхньому домі більше не ставало.
Сімейне життя
По-перше, Наташа зникла з усіх радарів. Вона більше не ходила на наші жіночі посиденьки, та й узагалі нікуди не ходила. Трохи пізніше на вулиці її можна було зустріти тільки з коляскою. Звісно, з першою дитиною зникла всяка можливість працювати в офісі, і ті подруги, які були її колегами, зовсім зникли. Я намагалася її відвідувати за можливості, але в самої все так закрутилося й закрутилося, що ми могли тільки зрідка зідзвонюватися.
Під час дзвінків голос у неї був втомлений. Вона майже нічого не розповідала про себе, більше слухала. А на будь-які запитання відповідала, що в неї все добре, краще не буває. Від зідзвону до зідзвону минуло кілька років, і ось я дивом бачу її на зустрічі однокласників.
Якою ж втомленою вона була! Синці під очима, зовсім худа, навіть шкіра начебто зблідла і посіріла. І виглядала вона набагато старшою. Зараз я можу лише задаватися питанням, як чоловік взагалі її на зустріч відпустив. Здається, того дня до Наташі приїхала мама, щоб допомогти з дітьми. А дітей тепер було троє, тож зустріти давню подругу серед однокласників справді було дивом.
Мені зовсім не сподобався її зовнішній вигляд і якась гіркота у всьому, що вона говорила. Наче людина думками перебуває десь далеко-далеко. І стало страшно від того, наскільки безжиттєвою виглядала подруга. Моя інтуїція забила на сполох, і вже на наступних вихідних я вирішила її відвідати.
Дружній візит
Це був лише другий раз, коли я прийшла в гості до Наташі після її заміжжя. І треба сказати, що квартира дуже змінилася. Все-таки, з трьома дітьми складно підтримувати ідеальну чистоту. Поки закипав чайник, Наташа заколисувала однією рукою наймолодшого, другою збирала зі столу в стопку розмальовки. А поки мама була на кухні, середня і старша дитина продовжували розкидати іграшки. На плиті стояла рисова каша, що вже підгорала.
Справи йшли так: поки чоловік на роботі, Наташа на господарстві. Прибирає, пере, готує, але найголовніше – слідкує за дітьми. До того ж, у вільну хвилинку вона підробляє за своєю спеціальністю – перекладачем віддалено. Виявилося, що грошей чоловіка ледь вистачає, щоб утримувати всю сім’ю, та й з бізнесом почалися проблеми, потік клієнтів сильно знизився.
Поки ми говорили, Наташа розривалася між плитою, дітьми, а також інтернет-розсилкою тих самих перекладів. Розуму не прикладу, як можна жити в такому ритмі навіть один день, не те що роки. Але вона не скаржилася, тільки вибачалася, якщо їй потрібно було вкотре відволіктися. А потім прийшов коханий чоловік.
Окинувши незадоволеним поглядом вітальню, завалену іграшками, він тільки сказав: “Хоч би воду коту налила. І чим ти весь день займаєшся?”. Після чого подивився на мене суворо, кивнув і пішов у кімнату переодягатися. У мене від його погляду мурашки по спині пробіглися. Я відчула, що мені тут не місце і прийшла я зовсім не вчасно. А подруга вже поспішала налити воду коту, адже, за версією чоловіка, вона нічим таким особливим не займається, і в неї просто купа часу. Кота я, до речі, так і не побачила. Він, вочевидь, прийняв мудре рішення не показуватися в розпал рутинної метушні.
Потім ми сіли за стіл їсти котлети з рисовою кашею. Природно, чоловік скривився, побачивши, що рис місцями злегка підгорів. Він не упустив можливості пожартувати, що з Наташі погана дружина, навіть готувати не вміє. Тоді я теж вирішила пожартувати, що, можливо, у неї набагато краще вийде вдягнути вечірню сукню і навести макіяж, щоб сходити зі мною посидіти в кафе. На що він відповів (теж жартома), що Наташа вже не дівчинка, щоб займатися такими дурницями. Та й хто з дітьми сидіти буде?
З цього моменту я стала частіше дзвонити Наташі і ходити з нею на прогулянки з дітьми, коли мені графік дозволяв. Наприклад, суботній ранок ми разом проводили в парку. І хоча Наташа могла покликати додому на чай, я знала, що у неї вдома мені будуть не раді. Чоловік, втомлений після важкого трудового тижня, на прогулянки з дітьми не ходив. І добре, бо мені з ним перетинатися теж було неприємно. Не могла я нормально ставитися до людини, з якою ніжна і світла дівчина перетворилася на змучену сіру жінку.
Під час однієї з суботніх прогулянок я зважилася на серйозну розмову. Мені здавалося, що якщо поговорити з Наташею про те, що її шлюб уже не врятувати, у неї відкриються очі. Зараз я розумію, як наївно було вважати, що моя думка з боку могла щось змінити. Наташа навіть побіліла від страху, почувши про те, що чоловік її не цінує і взагалі її за людину не вважає. І що це не вона погана дружина, а він – недолугий чоловік! Аргументи у мене були найсерйозніші, але чи потрібні були вони? Виявилося, що ні. Зрештою, подруга на мене просто образилася, а наше спілкування зовсім припинилося.
Чому для когось погана дружина, а для когось принцеса Лебідь
Наступного разу я зустріла Наташу через 5 років, коли повернулася в рідне місто. За цей час багато що змінилося, і мої погляди на стосунки теж. Я вирішила зателефонувати старій подрузі, щоб зустрітися через кілька років і забути всі образи. У моїх планах також було вибачитися за нашу останню розмову. Не варто було мені тоді лізти не у свою справу.
Яке ж було моє здивування, коли на зустріч прийшла квітуча леді, що притягувала погляди незнайомців. На ній була акуратна, але елегантна сукня, легкий, але якісний макіяж, але найголовніше – широка посмішка. Я відразу її впізнала! Це ж та сама Наташа, з якою я була знайома зі студентства. Тільки ще красивіша і впевненіша. Вона здалася мені навіть молодшою, ніж я її бачила востаннє. Скажете, як таке можливо? Відповідь виявилася простішою нікуди.
– А де ж діти?
– З ними чоловік удома залишився. Та й вони в мене вже зовсім дорослі.
– Чоловік? Він тепер сидить із дітьми?..
– Ах, ти ж не знаєш. Це вже інший чоловік, із Толіком ми давно розлучилися.
Виявилося, що Толік незабаром після нашої з Наташею сварки знайшов собі іншу. Зовсім юну дівчинку не тільки без дітей, а й без освіти. Спасибі хоч на тому, що він справно платить аліменти і бачиться зі своїми двома синами і дочкою. Звичайно, Наташі було важко, але зараз вона рада, що так вийшло. Вона більше не погана дружина. Зізнається, що сама б від чоловіка точно не пішла. А тепер вона в щасливому шлюбі і почувається просто чудово.
Вона поділилася зі мною, що нове сімейне життя стало для неї справжнім відкриттям. Наприклад те, що зовсім не обов’язково самотужки тягати важкі сумки з продуктами з супермаркету. Навіщо, якщо можна разом із чоловіком поїхати на машині й закупитися? А якщо вона раптом щось забуде зі списку, це не стане трагедією, і ніхто не скаже, що вона погана дружина.
Ніхто не скаже, що вона погана мати, якщо їй захотілося зустрітися з давньою подругою в кав’ярні й залишити дітей на чоловіка. І ніхто не поставить їй у провину те, що сукня до коліна, а не до підлоги, і що в неї чудового кольору помада. Крім того, ніхто не стане їй надзвонювати кожні 10 хвилин, перевіряючи і запитуючи, де вона і коли повернеться додому.
А якщо немає сил готувати – не біда, завжди можна замовити піцу, сходити в кафе чи ресторан. Благо, заробіток дозволяє, адже Наташа знову повернулася до перекладів, і це тепер не проблема. Коли я запитала, як у неї вийшло і дітей виростити, і до роботи повернутися, вона відповіла, що це все завдяки підтримці чоловіка. Він її просто обожнює і мало не на руках носить. Та я й сама це побачила, коли він приїхав забрати її на машині наприкінці наших посиденьок.
Наташа помахала рукою у віконце і пообіцяла обов’язково зателефонувати на вихідних. І я впевнена, що це була не остання наша зустріч. Адже тепер, коли вона оточена турботою і підтримкою, Наташа не просто має кращий вигляд, вона буквально світиться від щастя. Тепер вона чудова дружина, чудова мама, розкішна жінка і шанований фахівець. Ось вона, сила любові. У мене залишилося тільки одне запитання: чому ж вона раніше не пішла з тих токсичних стосунків?