Фраза, щоб безповоротно зіпсувати стосунки з дітьми
Те, як дитина спілкується зі своїми батьками, друзями та вихователями, є найважливішим аспектом його розвитку. Саме у спілкуванні лежить ключ до щасливого майбутнього твого сина або дочки.
Особливості спілкування з дітьми
Багато батьків намагаються налагодити стосунки з дітьми через подарунки або вседозволеність. Однак саме увага мами і тата формує правильне сприйняття дитиною зовнішнього світу, а також допомагає знайти гармонію у внутрішньому.
Особливості спілкування дітей з батьками необхідно враховувати, адже такий тип взаємозв’язку відрізняється від того, який ми підтримуємо зі своїми однолітками, друзями і співробітниками.
Багато психологів радять сприймати свою дитину так, ніби він вже дорослий. У цьому є частка істини, адже таке сприйняття породжує серйозність. Дитині дуже важливо, щоб його сприймали як повноцінну людину, йому важливо, щоб його мрії, бажання й думки були сприйняті не як жарт, а як значна і важлива річ.
Не має значення те, що всі ці поняття можуть бути мінливі. Звичайно ж, з віком у твого сина зміниться світогляд. Швидше за все, мрії про майбутньому у сфері космонавтики зміняться більш реалістичними цілями.
Чому ж все-таки настільки важливо цінувати і підтримувати навіть самі перші, ще такі нестійкі погляди на світ? Вся справа в тому, що батьки для дитини є своєрідним мірилом усього світу. Спочатку вони взагалі є всім світом.
Якщо навіть батьки будуть презирливо і несерйозно сприймати своє дитя, то що вже говорити про інших? Ось чому особливості спілкування з дитиною в родині настільки важливі. Парою необережних фраз можна запросто порушити позитивне сприйняття світу, а це, в свою чергу, може негативно вплинути на майбутні успіхи дитини, його продуктивність і оптимізм.
Є одна фраза, яку варто уникати в будь-якому випадку. «Ось я в твоєму віці». Впевнена, що ти сама не раз чула подібне в дитинстві, а то і будучи вже дорослою.
Чому фраза «ось я в твоєму віці» повинна бути під суворим забороною
- Згадай свої власні відчуття після того, як чула подібне. Що саме ти відчувала? Скоріше всього, це було обурення, образа, а може навіть гнів. А саме важливе й неприємне — гостре усвідомлення жахливої несправедливості. Ти хочеш, щоб твоя дитина це відчував?
- Чому ж всі ці думки виникають? Обурення може бути викликано тим, що дитина розуміє неоднозначність ситуації. Світ постійно змінюється, і його реалії в тому числі. Коли ти була у віці своєї дитини, все було зовсім по-іншому. А тому не варто порівнювати себе і його.
- Образа виникає тому що ти теж здійснювала помилки. Можливо, саме в цьому віці. Тобто ти мала право на помилку. Чому ж у твоєї дитини такого права немає? Звичайно ж, ти хочеш вберегти своє дитя від усіх бід, проте люди вчаться саме завдяки помилкам. Сама наявність невдач і промахів позначає наявність розвитку і прогресу.
- Гнів викликаний тим, що батько, який повинен підтримувати і допомагати, лише звинувачує і закриває очі на дійсно важливі речі. Бажаючи довести свою правоту ми забываемся і можемо сильно образити рідної людини.
Пам’ятай, що твоя дитина і його благополуччя важливіше твоєї гордості. Ти народила людину, щоб дати йому все, що можеш і випустити у світ підготовленим. Не варто жити за нього, не даючи йому можливості зробити помилку.
Намагайся підтримувати і давати хороші поради, але будь готова його відпустити, коли прийде час. Повір, твій син або дочка будуть безмежно вдячні тобі за це.