Чому лицарі воліли ліву сторону? Все про сторони руху
Чому лицарі воліли ліву сторону?
Всі дороги світу поділяються на дві категорії: 72% – правосторонні, 28% – лівосторонні. На підставі чого кожна країна встановлює для своєї території правила руху на дорогах? А також, яке відношення до цього мають середньовічні лицарі? Це питання має безліч історичних теорій.
Вплив лицарів на спосіб руху
Історики вважають, що в часи Середньовіччя чітких затверджених правил щодо лівостороннього та правостороннього руху не існувало. Люди трималися по ліву сторону простому тому, що так було зручніше і безпечніше. По всій видимості, така звичка зародилася в середньовічної Британії.
До речі, вчені не знають напевно, як здійснювалося рух раніше – в стародавній Греції або Ассирії. Зате існують докази того, що римляни віддавали перевагу саме ліву сторону.
Цікавий факт: у 1998 році на території Англії виявлена римська каменоломня. Ліва її колія була розбита більше, ніж права. Також на старовинної римської монети із зображенням лицарів видно, що вони роз’їжджаються по лівій стороні.
Воїни, будь то римські легіонери або лицарі, тримали зброю в правій руці. У лівій у них часто містився щит. Таким чином, пересуваючись по лівій стороні дороги, подорожні чітко бачили один одного, що в руці у наближення людини, і в разі небезпеки могли швидко дістати зброю, вступити в бій.
Аналогічні правила діяли під час проведення лицарських турнірів. Противники рухалися верхи назустріч один одному, дотримуючись лівого боку. Щит тримали зліва, спис – праворуч, і в точці зіткнення кожен намагався збити суперника з коня.
Лицарський турнір. Ілюстрація з книги «Венера і Марс», 1480
Історики вважають лицарський турнір одним з факторів, що вплинули на тип руху, хоча це була лише гра. В реальних повсякденних умовах пересування по дорозі мало свої особливості. На трактах подорожніх то і справа чекали небезпеки у вигляді грабежів. Тому в процесі руху вони воліли ліву сторону – щоб залишався простір для маневру, оборони.
Більшість істориків використовують саме цю теорію, пов’язану з звичками воїнів, у якості основної причини виникнення лівостороннього руху. Однак варто враховувати і той факт, що в будь-якій країні були і інші категорії населення, які перевищували воїнів за чисельністю. В такому випадку мають право на існування й інші чинники, що визначають метод роз’їзду на дорозі.
Наприклад, у той час як лицарі рухалися зліва, простий народ волів правосторонній рух. Так було простіше поступитися дорогу воїну. Надалі ця звичка укоренилася: знати займала ліву смугу, а «прості люди» – праву.
У плані пересування пішоходів, екіпажів, вершників і т. д. діяли свої правила. Наприклад, пішоходи, які переносять на собі вантажі, рухалися по праву сторону. При цьому поклажу вони тримали на правому плечі і могли безперешкодно розминутися із зустрічними.
Багатомісні екіпажі воліли лівосторонній рух, оскільки кучер розташовувався праворуч і, орудуючи батогом, він не міг зачепити сидячих пасажирів. У той же час, для одномісного екіпажу більш зручною була права сторона – кучеру легше тягнути правою рукою за віжки, щоб роз’їхатися із зустрічним транспортом.
Як встановлювалося рух в різних країнах?
Згідно з дослідженнями, 85-90% людей всього світу більш вміло користуються правою рукою, то є, є правшами. Решта – лівші, за малим винятком тих, хто однаково добре використовує обидві руки. З давніх часів цей фактор був основним при виборі способу пересування.
Великобританія вважається основоположником лівостороннього руху. Аналогічні правила були встановлені в її колоніях, залежних територіях, а саме – в Індії, Австралії, Пакистані.
Країни з лівобічним і правостороннім рухомЦікавий факт: перший закон про лівосторонньому русі датується 1756 роком. Це англійський білль, що регламентує лівосторонній пересування по Лондонського мосту. Порушник повинен був платити велику на той час суму – фунт срібла.
Примітно, що Сполучені Штати теж деякий час дотримувалися лівого боку. Проте ближче до закінчення 18 століття був здійснений перехід на новий спосіб роз’їзду. Згідно з деякими даними, Марі-Жозеф Лафайєт (французький політичний діяч) вплинула на це.
Якщо Британії пов’язують з лівобічним рухом, то за праву сторону завжди виступала Франція. Під її впливом цей метод роз’їзду встановлювався в інших країнах. Наприклад, прихильники Наполеона (Німеччина, Польща, Голландія та інші) перейшли на правосторонній рух.
В Японії ліва сторона руху безпосередньо пов’язана з самураями. Вони мечі носили на лівому боці і боялися, щоб при зустрічі зброю подорожніх не чіплялося один за одного – подібний інцидент спричинив би за собою бій. Протягом тривалого часу країна змінювала тип руху. Наприклад, під впливом окупаційних військ Америки японці змушені були перейти на «праву» сторону. А пізніше знову повернулися до звичного для себе способу руху.
Лицарі вважали за краще рухатися по лівій стороні дороги, оскільки для них було зручніше і безпечніше. По-перше, зброя завжди знаходилося в правій руці, а в лівій міг бути щит. Це стосується як пішої подорожі, так і їзди верхи. При необхідності можна було швидко вступити в бій з противником – є достатньо простору для маневру. По-друге, рухаючись зліва, подорожні чітко бачили один одного. Вважається, що саме переваги лицарів вплинули на виникнення лівостороннього руху в Британії, а потім і в ряді інших країн. Але є й інші версії, пов’язані з зручністю звичайних пішоходів, а також екіпажів.