Бойові собаки – зброя конкістадорів
Завоювання Нового Світу вимагало від іспанців не тільки грубої сили, але і військової хитрості. Як відомо, для перемоги всі засоби хороші і конкістадори в усьому йшли цим висловом. І найжахливішим їх зброєю, спрямованою проти індіанців, стали собаки. Корінні жителі Америки відчували первісний страх перед величезними, закутими в броню чотириногими солдатами. Особливо це характерно для початку протистояння. Якщо індійці знали, що іспанці йшли в бій з собаками, то миттєво вважали себе переможеними і навіть не намагалися чинити опір. І конкістадори раз по раз опинялися в переможцях.
Грізна зброя: від Ашшурбаніпала до Пісарро
Собака – друг людини, так повелося з давніх часів. Але якщо на початку, скажімо так, «співпраці» пси використовувались для полювання і охорони, то з часом у них з’явилася ще одна «професія». Собаки стали солдатами.
За збереженими свідченнями, відомо, що чотириногі бійці використовувалися в арміях мало не всіх стародавніх цивілізацій. Тут і Єгипет і Вавилон і, звичайно, Ассирія. Собаки нарівні з людьми несли службу в гарнізонах і караули. Використовували їх і під час придушення повстань рабів, які в ті часи не були рідкістю. До речі, вже тоді тварин одягали в захисні обладунки, щоб захистити їх від ворожої зброї.
Собаки Ассирії./wardog.pp.ua
Зоряний час чотирилапих бійців припав на час розквіту Ассирійської імперії. Величезна держава, побудована на крові і страху, використала всі підручні засоби для перемог над супротивниками. І тому собаки стали повноцінною бойовою одиницею в ассірійської армії. Особливо численні загони були при Ашшурбанапале. Пізніше ефективність псів війни по достоїнству оцінили і правителі Персії, а від них естафету перейняли римляни. Разом з людьми крокували собаки-солдати протягом багатьох століть. Разом вони вирушили підкорювати і Америку.
Цікаво ось що: спочатку конкістадори не надавали особливого значення чотириногих помічників. Їх брали з собою в якості охоронців і слідопитів, а не як воїнів. Але реакція індіанців зумовила використання собак.
Єпископ Бартоломе Лас Касас в «Найкоротшому розповіді про руйнування Західної Індії» писав про те, що індіанці панічний жах при вигляді собак і не могли їм протистояти. Тварини ж, відчуваючи страх, реагували відповідним чином. Конкістадори швидко зрозуміли, що пси були важливим елементом для перемоги, тому без них не обходилося ні одне велике бій.
Цікаво ось ще що: першим європейцем, який використовував чотирилапих солдатів проти індіанців, був Христофор Колумб. Його мастифообразные пси допомогли впоратися з аборигенами Гаїті в 1493 році, а потім і з жителями Ямайки. І незабаром тварин на островах стало так багато, що вони почали приносити серйозні проблеми самим іспанцям. Справа в тому, що деякі собаки збігали, збивалися у великі дикі зграї і вже нікого не боялися. Вони нападали і на худобу, і на людей. У європейців не залишалося іншого виходу, окрім як почати відстрілювати собак.
Цькування індіанців собаками./pinimg.com
Гонсало Пісарро (брат підкорювача інків Франсиско Пісарро) привіз із собою близько тисячі величезних вимуштруваних собак, які зіграли велику роль у його перуанському поході в 1591 році. Іспанці зуміли розграбувати кілька сіл аборигенів завдяки якраз чотириногим соратникам. Своїх собак Пісарро ходив і плекав, віддаючи їм кращу їжу. Правда, та експедиція в кінцевому підсумку виявилася невдалою. Конкістадори так і не змогли відшукати багатих індіанських міст, а в селах поживитися особливо не було чим. Більш того, на зворотному шляху іспанці заблукали і незабаром залишилися без провіанту. Тому Пісарро довелося пожертвувати своїми чотириногими солдатами заради порятунку солдатів двоногих.
Універсальні солдати: з милого щеняти в страшного монстра
Зараз уже неможливо встановити, до якої породи ставилися собаки, задіяні конкістадорами проти індіанців. Історики схильні вважати, що європейці завезли в Новий Світ помісь мастифів і догів. Цим можна пояснити значні розміри і силу тварин.
Деякі з собак відрізнялися особливо великими розмірами і могли досягати метра в холці, а важили вони більше сімдесяти кілограмів. Найчастіше, тварини були короткошерстими з висячими вухами. Що ж до характеру, то ці собаки були агресивними. Так що немає нічого дивного в тому, що тварина могла в два рахунки розправитися з людиною.
Відомо, що іспанці з щенячого віку прищеплювали своїм вихованцям любов до крові і человечине. Замість звичної їжі тварини отримували плоть, щоб люди стали для виросли собак об’єктом полювання. До того ж, індіанці сильно відрізнялися від європейців по запаху, тому чотирилапі солдати не могли помилитися і в бою атакувати свого. Незавидна була доля полонених аборигенів. На них тварини відточували тонкощі вбивства.
Серед тисяч чотирилапих солдатів були і свої легендарні воїни. У мемуарах Хуан Понсе де Леона, який став першим європейцем у Флориді, докладно розказано про його вірного бійця по кличці Бессерико, що перекладається як «теля». Пес міг безпомилково знайти потрібного господареві індіанця в натовпі одноплемінників і розправитися з ним за лічені секунди. Відомо, що Бессерико відправив на той світ більше трьох сотень аборигенів. Де Леон так пишався своїм псом, що навіть дав йому дворянську приставку «дон».
Знали і індіанці про Бессерико. Його боялися й ненавиділи, вважаючи, що перед ними не собака, а злий дух. Багато разів пса намагалися вбити, але «теля» залишався живий. Очевидці згадували, що незважаючи на захисні обладунки, все тіло Бессерико було вкрите шрамами від ножів, списів і стел.
Конкістадор Ернан Кортес і його собака напала на пов’язаного жерця./amoxcalli.org.mx
Але ще більше прославився пес по кличці Леонсико (з іспанської перекладається як «левеня»), що належав конкістадору Васко Нуньесу де Бальбоа. Історик Гонсало Фернандес де Овьєдо згадував, що цей пес був прямим нащадком Бессерико і обійшовся де Бальбоа у величезну по тим часам суму в кілька тисяч песо.
Леонсико, на відміну від своїх побратимів, міг не тільки вбити індіанця, але і притягти його живим до своєму господареві. Якщо абориген не пручався, то пес вів його, взявши акуратно зубами за руку або на руках одягу. А якщо той намагався втекти, Ленсико тягнув його силою. За свою роботу пес отримував частку здобичі, точно таку ж, як і рядові солдати. Природно, її забирав де Бальбоа. Відомо, що собака загинула приблизно в 1515-1516 роках. Причому смерть наздогнала Леонсико не в битві, індіанці знайшли інший спосіб позбавитися від ворога – вони його отруїли.
Битва конкістадорів з індіанцями./topwar.ru
…Собаки були не тільки заклятими ворогами індіанців. Через кілька років після, скажімо так, знайомства, вони стали для аборигенів справжніми друзями. Падре Кобо згадував, що індіанці дуже трепетно ставилися до своїх собак. Вони стали для аборигенів вірними помічниками і на полюванні, і в побуті.