Журналіст для експерименту спав по дві години протягом тижня
Журналіст видання Vice Джуліан Морганс (Julian Morgans) вирішив спати по дві години на день протягом тижня, щоб встигати більше робити за день. Багато знамениті люди жили в такому режимі: Нікола Тесла і Леонардо да Вінчі спали не більше двох годин, Маргарет Тетчер спала близько чотирьох годин.
Історії успіху цих людей і наштовхнули журналіста на експеримент з поліфазним сном. Цей режим передбачає, що ви не спите певну кількість годин поспіль вночі, а менше годин, але кілька разів за добу. Тиждень він протримався, але емоційно він відчував себе придушене, а до кінця тижня навіть захворів.
День 1.
Спочатку все йшло добре. Морганс записав графік, згідно з яким він робить перерви на сон шість разів за 20 хвилин через кожні 3 години 40 хвилин, і поставив ліжко в монтажній.
Труднощі почалися, коли в годину ночі Морганс прокинувся, а навколо була тиша. Він відправився в офіс, де знайшов чисту дошку, і написав список справ на тиждень: розібратися з податками, купити шкарпетки, облаштувати город, дописати книгу, яка лежала незакінченою. «В цілому, перша ніч була особливо складною, але вона була обтяжливою», — сказав Джуліан.
День 2.
На другий день Морганс вирішив порадитися з Шарлоттою Элетт, яка працює дизайнером відеоігор. Вона вже багато років практикує поліфазний сон. Джуліан розповів, що в перший день відчував себе емоційно виснаженим, але Шарлотта заспокоїла його: «У перші два тижні ти будеш почувати себе як зомбі. У тебе буде такий стан, коли ти не можеш пояснити собі, навіщо ти це робиш. Потім тривога піде, і ти не будеш розуміти, звідки вона взагалі взялася. Якщо є над чим працювати, то перестаєш хвилюватися про втому. Ти відчуєш, що можеш встигати все, а розум твій стане ясніше, з’явиться більше часу».
День 3.
Дні стали зливатися в один довгий сірий день. В голову Морганса стали приходити філософські думки, питання про сенс життя. Він став порівнювати себе з сусідської кішки, якій нічого в житті не хочеться досягти. «Це тому, що вона не думає про смерть? Тому що для мене амбіції та страх смерті переплетені», — розповів Морганс. «Саме з цієї причини я знаходжу ідею, намагаючись заспокоїтися, і намагаюся щось робити».
На третій день Джуліан розібрався з податками і пенсійними відрахуваннями, забрався до будинку, обдзвонив родичів, купив нові шкарпетки і продовжив писати книгу – по три тисячі слів на день.
День 4.
У Джуліана було багато часу на читання і він звернувся до книг про поліфазний сон. Там говорилося, що вже через 3-5 днів організм людини перебудовується на новий режим, людина відразу провалюється в сон, а прокидається повністю відпочив. Але Джуліан позитивних змін не помітив.
«Йшов четвертий день, я втратив апетит, мені постійно було холодно. Я відчував себе слабким, будь-які соціальні контакти давалися мені дуже важко. Якщо мій телефон дзвонив, я просто не відповідав. Якщо бариста в кафе намагався завести зі мною розмову, я просив прощення і виходив чекати на вулицю».
Дні 5 і 6.
Незважаючи на те, що експеримент давався журналісту вкрай важко, він звикся з розкладом. Вдень він був на роботі, потім повертався додому, вечеряв, працював над книгою, а вночі займався фізичними вправами і городом.
«Найважче — коли тобі нема чого чекати. Життя без сну — це життя без гальм. Якщо на роботі був важкий день, то вночі краще не стане. Все стає одним великим монотонним циклом. Сонце сходить, і з’являються люди. Сонце заходить, і люди зникають. І так постійно».
День 7.
На сьомий день Морганс захворів. Він почав кашляти, голова паморочилась. Джуліан просто ліг у ліжко і проспав 48 годин поспіль. Через кілька днів Джуліан відчув себе краще і навіть задумався про повторення експерименту, але відмовився від цієї ідеї. Експеримент дався йому важко, але він не пошкодував: ці сім днів стали чимось новим в його щоденній рутині. До того ж, він переробив половину речей зі списку і просунувся у написанні книги.