Як змінилася Цукру за останні тисячі років
Мальовничим зеленим краєм, багатим водоймами, була ще «якихось» 5-10 тисяч років тому сучасна Цукру. Іншими словами, раніше ніякої пустелі тут не було. Древні люди, що живуть на цій території, на відміну від сучасних північних африканців, абсолютно не страждали від посухи. Більше того, основною їхньою їжею була риба. До таких сенсаційних висновків прийшли вчені, виявивши на території Сахари багато несподіваних артефактів.
Рибу ловили і смажили на вогні
Дані археологів проливають світло на те, як жили стародавні люди на цій ділянці Севеной Африки. Згідно звіту, опублікованому у відкритому доступі в журналі Plos one, на території пустелі Сахара, в південно-західних лівійських горах Акакус, що недалеко від кордону з Алжиром, було виявлено майже 18 тисяч останків окремих видів, з яких приблизно 80 % становили риби — наприклад, сом і тілапія.
Знайдені скам’янілості свідчать про те, що від 10 до 200 4 650 років тому, під час раннього середнього і нинішнього геологічного періоду епохи голоцену, незважаючи на велику кількість ссавців, значну частину живої природи тут становили риби. Також в пустелі були виявлені останки комах, гризунів, прісноводних молюсків і амфібій, але в меншій кількості.
Археологи, що працювали в горах Тадрарт-Акакус, в районі скельного укриття Такаркорі, розкопали кістки риб, жаб, жаб, крокодилів і птахів і прийшли до висновку, що всі ці останки – в основному харчові відходи людини. На багатьох кістках видно сліди порізів і сліди горіння.
– Вивчивши останки, ми прийшли до висновку, що незважаючи на наявність ссавців, основною їжею для людей, які жили близько 10 тисяч років тому в цьому регіоні, була риба, – говорять вчені.
Іншими словами, стародавні люди активно ловили рибу і вживали в їжу, попередньо обсмаживши її на вогні.
До речі, в цьому регіоні в достатку водився кларіус – риба з роду сомів. Вона відрізняється великими розмірами і при цьому у неї відсутній луска. Крім того, кларіус здатний дихати атмосферним повітрям і пересуватися по вологій землі.
Останки клариуса. /Фото:plos.org
– Ключова знахідка – це, безперечно, рештки риби. Хоча це не рідкість у ранніх контекстах голоцену по всій Північній Африці, кількість риби, яку ми знайшли та вивчили в центральній Сахарі, безпрецедентно, – зазначає Савіно Ді Лерния, співробітник Римського університету Сапієнца і університету Вітватерсранда Південної Африки.
Тут були річки і озера
Дослідження додає свіжу інформацію і про зміну клімату, а також культурних адаптації в цьому регіоні. Особливо інтригує те, що риба була поширена і в раціоні ранніх скотарів.
– Кількість останків риби дійсно приголомшує. Мені особливо сподобалося те, що ранні пастухи були досить хорошими рибалками, і риба була важливим основним продуктом харчування, – зазначив Ді Лерния.
Сьогодні в цих краях вітряно, жарко і надзвичайно сухо. Але знайдені викопні останки показують, що протягом значної частини раннього і середнього голоцену цей регіон, як і інші райони Центральної Сахари— був вологим і багатим водою, а також рослинами і тваринами. До речі, жили тут у великій кількості доісторичні люди залишили після себе кілька відомих наскальних малюнків.
– Поклад блакитно-сірого, оливкової і чорного, суглинистого і глинистого піску, що включає багату фауну прісноводних молюсків, оголюється в самій «депресивної» частини басейну. Цей осад формується у водному середовищі (від озера до болота). А сірувато-чорний, багата органічною речовиною пісок розташований на околиці боліт, відповідних берегової лінії колишніх ставків, – наголошується в науковій статті.
Реконструкція існуючих в Північній Африці основних активних і копалин гідрографічних басейнів, вироблених з гідротермальних відкладень. /Фото:hydrosheds.org.
На жаль, протягом наступних тисячоліть ця область ставала все більш сухий і, таким чином, менш здатною підтримувати стоячі водойми, які є домом для риби. Це зміна клімату відображено в результатах дослідження.
Наприклад, в районі долини Ваді-Танецзуфт (плато Тассили) великий водоносний горизонт підтримував річку Танеззуфт, яка протікала приблизно протягом 200 км з півдня на північ, закінчуючись на північ від масиву Тадрарт Акакус.
– Поверхневі ґрунтові води підтримували кілька ставків. Бічна гілка річки Танеззуфт протягом декількох тисячоліть мала озеро Гарат-Оуда. Річка Танеззуфт існувала протягом кількох тисячоліть, поступово скорочуючи свою довжину і підтримуючи великий оазис. В середині пізнього голоцену зниження стоку річки спровокувало переривання її зв’язку з озером Гарат-Оуда, яке висохло за кілька десятиліть, – уточнюється в статті. – В даний час в оазисах Гат, Ель-Баркат і Февет є кілька водойм з підземним живленням, які були активні ще кілька десятиліть тому.
Це підтверджують археологічні знахідки: близько 90% всіх останків тварин, що мешкали тут, згідно аналізу кісток, від 10 до 200 8 000 років тому, були рибами, проте в період від 5900 до 4650 років тому це число зменшилося на 40%.
Лівійська скельна пустеля в наші дні. /Фото:wikipedia.org
Це зміна навколишнього середовища змусило мисливців-збирачів, які колись належали практично на рибу, адаптуватися і змінити свій харчовий раціон. Вчені відзначають, що стався з плином часу зрушення в бік поїдання більшої кількості ссавців.
На думку авторів дослідження, отримані результати дають важливу інформацію про драматичні зміни клімату, які призвели до утворення самої великої та спекотної пустелі в світі.
Наскальні малюнки підтверджують, що тут була зовсім не безлюдна пустеля. /Фото:Roberto D’angelo
– Скельне притулок Такаркорі в черговий раз довело, що воно є справжнім скарбом для африканської, а також для світової археології. Цю територію можна назвати фундаментальним місцем для реконструкції складної динаміки взаємодії давніх груп людей з навколишнім їх середовищем в мінливому кліматі, – йдеться в заяві вчених.