Жарти великого композитора Вольфганга Моцарта
У великого австрійського композитора було, судячи з усього, своєрідне почуття гумору. Сьогодні існує багато теорій, що пояснюють унікальність особистості Моцарта, – аж до важких психічних відхилень. Причину їх знаходять у важкому дитинстві музиканта, повному роботи і непосильних для дитини навантажень. Але, судячи з дійшли до нас історій, Моцарт міг дуже швидко дотепно відповісти під час бесіди, а деколи довго готував спеціальні розіграші для людей, яких чомусь не злюбив.
Саме про юного Моцарта збереглося безліч спогадів, що перетворилися згодом в історичні анекдоти. Унікальний талант цього вундеркінда захоплював Європу, але він як і раніше залишався дитиною і вражав дорослих дитячою безпосередністю або, навпаки, недитячим гумором. Коли в чотири роки він написав свій перший концерт для клавіру, батько здивовано вигукнув:
– Але цей концерт такий важкий, що його ніхто не зможе зіграти!
– Які дурниці, тато! – заперечив Моцарт,- його може зіграти навіть дитина. Наприклад – я.
Одна з найвідоміших легенд про диво-дитину розповідає, як на концерті перед високопоставленими особами юний музикант раптом перервав неймовірно важкий пасаж, зліз з табурета і втік зі сцени, так як побачив у кутку кішку. У відповідь на обурений протест батька він відповів:
– Ну, таточку, адже клавесин нікуди не дінеться, а кішка піде…
А коли в 14 років Вольфганг став академіком Болонської академії (для неї було зроблено виняток із строгих правил), то єдиним бажанням хлопчика був тільки відпочинок. Під час привітань у сім’ї він запитав:
– Ну а тепер, дорогий батько, коли я вже академік, можна я піду на півгодини просто погуляти?
Ставши дорослим, геніальний композитор і віртуоз, схоже, ставився до музики, як до веселої пригоди. Іноді він дозволяв собі просто хуліганські витівки, чим доводив знайомих до сказу. Так, одного разу Моцарт показав Антоніо Сальєрі нову п’єсу для клавіру, яку, за його словами, не зможе виконати ніхто в світі, крім нього самого. Маститий композитор, справи якого в той час, до речі, йшли набагато краще, ніж у великого генія, з обуренням відповів:
– На жаль, Моцарт, ти теж не зумієш зіграти це. Адже тут обидві руки повинні виконувати найскладніші пасажі, причому на протилежних кінцях клавіатури! І саме в цей момент необхідно взяти кілька нот посередині клавіатури! Навіть якщо грати ще ногою, все одно виконати написане не вдасться – надто швидкий темп…
Засміявшись, Моцарт продемонстрував, як потрібно грати цю штучку. А «неможливий» акорд в середині п’єси він взяв… носом.
Сьогодні загальновідомо, що Моцарт, незважаючи на феєричний успіх деяких своїх творів, частенько залишався без гроша в кишені. Насправді, публіка не завжди брала «на ура» його нові твори, і тому композитор був змушений годувати сім’ю, даючи уроки. Цікаво, що заради грошей він навіть в один момент хотів вже було приїхати в Росію – про це писав російський посол у Відні-Андрій Розумовський самому Потьомкіну, але лист залишився без відповіді, і Моцарт до нашої країни так і не доїхав. Безгрошів’я композитора було фактом, над яким постійно жартували його друзі. Так, наприклад, один з приятелів, у якого Вольфганг спробував в черговий раз перепозичити, з подивом запитав його:
– У тебе немає ні замку, ні стайні, ні дорогої коханки, ні купи дітей… Куди ж ти діваєш гроші, мій дорогий?
– Але у мене є дружина Констанція! Вона – мій замок, мій табун породистих коней, моя коханка і моя купа дітей… – відповів композитор.
Сама улюблена дружина теж була змушена терпіти не тільки безгрошів’я, але і жарти геніального чоловіка. Одного разу, під час прогулянки по центру Відня, Констанція побачила витончено і красиво одягнену дівчину.
– Яка ошатна! – вигукнула Констанція, – мені більше всього на світі подобається її пояс, а особливо червоний бантик, яким він застебнутий.
– Я радий, що тобі подобається саме бантик. Тому що тільки на нього у нас і вистачить грошей… –весело пожартував Моцарт.
Однак історія зберігає приклади і більш злих жартів великого генія. Однією з найвідоміших стала історія з італійською оперною співачкою. Адріана Феррарезе дель Бене була однією з перших виконавиць партії Сусанни у «Весіллі Фігаро» але, незважаючи на прекрасні вокальні дані, схоже, чимось не догодила Моцарту. Видання тих часів захоплювалися неймовірним голосовим діапазоном прими, однак великий композитор помітив одну дражливу особливість: на високих нотах співачка мала звичку задирати голову, а на низьких – опускати. Адріана повинна була виступити в головній ролі в новому творінні Моцарта, опери-буфа «Так роблять усі».
Спеціально для неї він написав арію з швидко чергуються високими і низькими нотами. 26 січня 1790 року у віденському Бургтеатр відбулася прем’єра, яка порадувала маестро і жахливо раздосадовала прийму: в складній арії співачка так швидко кивала головою, що була схожа на курку, клюющее зерно. Жарт, безсумнівно, помітили і глядачі. Ця історія стала відома нащадкам, так як її описав музичний критик Вільям Манн.