Як Брежнєв намагався подружитися з радянським народом
Період розвинутого соціалізму (1964-1985 рр..), який після зміни соціально-суспільного ладу в 1991 році, оголосили «брежнєвським застоєм», характеризується як зростанням матеріального добробуту людей, так і різким зниженням числа заарештованих дисидентів. Саме при Л. В. Брежнєва система масових покарань була замінена заохочувальної системою нагороджень, яка ознаменувала ахматовские «вегетаріанські часи».
Як відбувалося пристосування «брежнєвської» влади до народу? Little Deal між владою і народом
Час правління Брежнєва (1964-1982 рр..), так званий «брежнєвський застій», можна розцінювати як процес взаимоприспособления влади і народу до нових умов життя. Американський політолог та економіст Дж. Роберт Міллар дав визначення подібної коадаптации, назвавши її «маленькою угодою» (Little Deal). На його думку, суть угоди полягала в тому, що, гарантуючи населенню соціальну безпеку і певний рівень добробуту, держава попустительствовало низької продуктивності праці, прихованої економіці і наявності у колгоспників приватної власності у вигляді особистого господарства.
Радянським народом, ще до умовиводів Міллара, було виведено головна умова такої угоди: «Нехай вони будуть робити вигляд, що нам платять, а ми будемо робити вигляд, що працюємо». Ці слова наочно показували лояльність громадян до влади і говорили про прийняття офіційних правил натомість ігнорування державою недотримання деяких соціалістичних засад і норм.
Специфіка цього періоду полягала у відсутності конфронтації між народом і владою, так як адаптація «верхів» і «низів» відбувалася в основному за обопільним бажанням. Масштабним політичним репресіям влада воліла ідеологічну пропаганду, а також систему матеріального і морального заохочення за будь-яку діяльність на благо країни. В свою чергу, народ нібито засвоїв основні соціалістичні ідеали та цінності, пристосувавшись, по суті, просто жити в ситуації внутрішньополітичній обстановці.
«Вегетаріанські часи»: або відмова від репресій як ефективний інструмент для поліпшення «порозуміння» між владою і народом
Безсумнівно, що успіх Little Deal полягав, насамперед, у відмові державної влади від застосування масових покарань за політичні переконання. Так, в період правління Леоніда Ілліча Брежнєва результати діяльності КДБ характеризувалися найбільш низькими показниками за весь час існування соціалістичного ладу.
Для порівняння: за часів Хрущова (1956-1965 роки) за статтею «Антирадянська агітація і пропаганда» до позбавлення волі приговаривалось понад 570 «політичних» щорічно. У роки «застою», в 1966-1980 роках засуджувалося в порядку 123 антирадянщика, а у період з 1981 по 1985 рік – менш ніж 120 чоловік.
Незважаючи на те, що не всі інакодумці відбували тюремний термін – частина з них піддавали примусовому психіатричному лікуванню – статистичні показники по кількості заарештованих «ворогів народу» різко знизилися. Сталося це завдяки заміні репресивної практики на профілактичну «обробку» з ідеологічною складовою.
Згадавши слова Ахматової, саме про період брежнєвського правління можна говорити, як про «вегетаріанському часу» – коли замість караючого «батога», з помітним успіхом став використовуватися «пряник» у вигляді системи винагород і заохочень.
Неухильне зростання добробуту російського народу – друга складова курсу Little Deal
Друга основна Little Deal – це спрямованість економічного курсу на зростання народного добробуту. За словами самого Генерального секретаря, головними його турботами були «хліб для народу і безпеку країни». Судячи по робочих записів, керівник СРСР казав правду: в першу чергу його хвилювало рівень забезпеченості громадян продовольством, і, як наслідок, у другу – розвиток сільського господарства по всіх напрямах.
У відповідності з цим, особливу увагу стало приділятися стану особистого господарства колгоспників і реалістичності планування сільськогосподарського сектора. Виявивши слабкі боку, гальмують сільгоспвиробництво, керівництвом Спілки був вироблений курс на підвищення технічної оснащеності та збільшення використання хімічних добрив, встановлення конкретних завдань на найближчу п’ятирічку, самостійне планування сільгосппідприємствами сівозміни, запровадження госпрозрахункових відносин.
Брежнєв вважав, що, зміцнивши економічне становище колгоспів і радгоспів, можна домогтися зниження собівартості на всю сільськогосподарську продукцію. Його розрахунки виявилися правильними: економічне зростання аграрного виробництва призвів до підвищення асортименту недорогих продовольчих товарів, а також безперебійного їх постачання.
Як позначилася політика Little Deal на життя радянського населення і на самій влади
Результатом «маленької угоди» стало реальне покращення життя радянських громадян, до якого і прагнула верховна влада країни. Однак, слідуючи даним курсом, керівництво КПРС потрапило в пастку: утримання низьких цін на продукти в сукупності із зростанням оплати праці при недостатній його продуктивності з часом негативно позначилося на економіці народного господарства.
Разом із задоволенням продуктових потреб, у народу з’являлися нові матеріальні. Ідею побудови комунізму, заради якої і створювався новий суспільний лад, замінило прагнення мати символи «красивого» життя – дорогий одяг, автомобіль, престижну побутову техніку… Отримавши вчора ще недосяжну річ, люди хотіли більшого.
Як ні парадоксально, але саме брежнєвська турбота про «неухильне зростання матеріального добробуту народу», призвела, зрештою, до перебудови. Перетворившись на словесну формальність, ідея побудови комунізму пішла в небуття, звільнивши місце виключно товарно-грошовим відносинам і безмежного споживацтва.