Походження вислову «блакитна кров»
Кожен хоча б раз чув вислів «блакитна кров», яке вже давно встигло стати ім’ям прозивним для позначення людей вищих верств суспільства. Сьогодні ці слова, як правило, використовуються в зневажливому або издевательском значенні. Звідки ж пішов даний афоризм і чому кров саме «блакитна», якщо насправді вона червона? Щоб зрозуміти це, доведеться повернутися в Середньовіччі.
Феодалізм. Щастя. Помолися. Напевно, так охарактеризував свою епоху Юрій Дудь, якщо б він був не блогером ліберальної спрямованості в XXI столітті, а менестрелем при дворі якого-небудь знатного чоловіка в XIII столітті отак. Не потрібно говорити про те, що навіть у наш час існує поняття етикету, статусних речей і офіційного гардеробу. Не можна просто так взяти і з’явиться в пристойне суспільство без відповідного одягу, зачіски та аксесуарів. Всі ці моменти створюють «сигнали», які своїм виглядом посилає людина в навколишній світ – декламуючи тим самим хто він і який він.
У Середні століття в умовах феодального суспільства ситуація була не просто такою ж, вона багато в чому була ще «гірше». Відрізнити «порядної людини» від простолюдина можна було не тільки за багатством сукні і з визначених предметів гардероба, але також по чистоті і, найголовніше, відсутності засмаги.
Справа в тому, що переважна більшість населення будь-якої середньовічної держави було представлено селянами. Селянська праця – дуже складний. Майже весь свій час землероб проводить у полі, буквально працюючи від заходу до світанку. Як підсумок, рано чи пізно на тілі з’являється засмага. А в купі з тим, що селяни не мали можливості добре і грунтовно миття, на відміну від міщан (не кажучи вже про знаті), то шкіра набувала характерний темнуватий відтінок. В результаті якої-небудь італійська, іспанська та південно-французький «мужик» виглядав так, що його не можна було сплутати в мавром!
На тлі зовнішнього вигляду різко контрастували представники вищих станів: духовенства і знаті. Ці люди не проводили стільки часу під відкритим небом на сонячних променях, а тому були, по-перше, чистіше, а по-друге, не мали характерного засмаги. Таким чином чиста біла шкіра вважалася своєрідним маркером, за яким у тому числі можна було відрізнити знатного людини від незнатного.
Причому ж тут колір крові? Притому, що коли шкіра чиста і незагоревшая, то на ній набагато краще видно вени, які мають характерний блакитний колір. Таким чином у представників знаті та духовенства (значна частина якого складалася з тих же вихідців із знатних будинків) вени на тілі (в першу чергу на руках) були дуже добре помітні. Звідки і пішло вираження – блакитна кров, яка з самого початку і означало людей з вищих станів.