Чим держава допомагала радянським молодятам
Період перебудови ознаменувався не тільки гласністю і відкритим «залізною завісою», але і тотальним дефіцитом і введенням системи продуктових карток. І якщо для того, щоб середньостатистична сім’я змогла прожити наступний місяць, цих заходів вистачало, а от на те, щоб відзначити велике свято під назвою весілля, ні фінансів, ні ресурсів могло і не бути. І тут держава вирішила допомогти молодятам – Загси стали видавати дефіцит.
У вісімдесяті радянська сім’я ходила в магазини з кольоровими «фантиками», як іноді називали картки. А так як у них завжди видавали фіксований обсяг продуктів та інших товарів, то часом до походу за покупками залучали більше родичів. Тому планування такого масштабного свята, весілля, частенько виявлявся великою проблемою. Тоді-то і стало ясно, що допомогти влаштувати справжнє торжество, майбутньої клітинці радянського суспільства може допомогти лише держава.
Проходила така допомога від держави в кілька етапів. Спочатку, коли наречений і наречена подали заяву, вони отримували додаткові талони на продукти, побутові товари та посуд. Але, що було найголовнішим у цій ситуації – це забезпечення покупкою костюма і взуття для нареченого, сукні та взуття для нареченої, а також обручок.
Придбати всі ці «додаткові ресурси» можна було в спеціалізованому магазині. Ось тільки якість одержуваних товарів залишав бажати кращого: ті ж вінчальні сукні доводилося серйозно доопрацьовувати і підганяти будинку на швейній машинці. А обручки і більше того – нерідко передавали у спадок від батьків або родичів.
Другий етап забезпечення державою молодят відбувався для того, щоб у майбутній осередку радянського суспільства була і своєрідна матеріальна база. Наречений і наречена отримували талони на телевізор, плиту, швейну або пральну машинку, м’який куточок, а часом і на машину. Такий «улов» був вельми бажаним, тому деякі громадяни йшли на хитрість, яку нині називають «фіктивний шлюб».
