Чи варто розповідати про себе незнайомим
Одного разу мені довелося їхати в поїзді. Дорога далека, їхати близько 12 годин. Ось я і запаслася цікаво книгою і налаштувалася на захоплюючу подорож. Але на наступній зупинці зайшла жінка, яка цей план порушила. Всю решту дорогу вона розповідала мені про своє життя, дітей, роботу, чоловіка і навіть до самих далеких родичів дійшла.
Тоді мене здивувала одна річ: чому людям необхідно розповідати щось настільки особисте незнайомцям? Днями нам написала жінка, яка опинилася по іншу сторону цього питання: вона не знає, як перестати ділитися з іншими людьми особистим. Редакція нашому сайті вирішила розібратися в цьому питанні.
Потреба в спілкуванні
Спочатку хотілося б поділитися історією читачки, а після обговорити її разом з тобою. Зі слів жінки: «Здрастуйте, хотілося б поділитися з вами однією моєю проблемою, напевно, не знаю, як це назвати. Я від природи людина розсудлива, поважаю особисті кордони інших людей, не лізу з незграбними питаннями і все в цьому дусі.
Але є у мене одна дивина: я деколи вступаю в розмови з незнайомцями. І це не просто побутової розмова, через пару хвилин я починаю розповідати людині про свою сім’ю і проблеми будинку. Найцікавіше, що розмови починаю не я, мене втягують, але зупинитися я не можу.
Після подібних ситуацій з’являється сором за себе і свою поведінку. Відчуваю себе тією самою жінкою, яка падає на вуха зі своїми проблемами кожному зустрічному. Не хочеться створювати таку репутацію, все-таки у мене і подруги є, і сім’я.
Кожен раз виходжу з дому і обіцяю собі, що не буду розмовляти з людьми, а потім це все одно відбувається. Не розумію, в чому справа. Порадьте, як з цим впоратися».
Здається, ми вперше завітали на іншу сторону цієї проблеми. Виявляється, деякі люди просто не можуть контролювати ці розмови. В чому ж може бути причина?
Швидше за все, справа в тому, що людині не вистачає уваги в його колі спілкування. Так буває, що навіть найрідніші люди не можуть задовольнити потребу у спілкуванні в повній мірі. Багато їм і не скажеш. Завжди адже думаєш, мовляв, не хочу обтяжувати його, не буду розповідати. А вся ця недомовленість накопичується. І їй потрібен вихід.
Як впоратися? Хотілося б відповісти зустрічним питанням: а чи треба справлятися? Якщо незнайомці відповідають на це розмова, не відштовхують і не обурюються, то навіщо відмовляти собі в цьому спілкуванні? Не в тебе одного невгамовна жага спілкування. Людина — істота колективна, нам потрібні розмови, плітки і обмін думками.
Якщо подруги не дають потрібного емоційного відгуку, чоловіка хвилювати не хочеться, а колеги просто не чують і не хочуть чути, то чому б не звернутися до незнайомця. Він підтримає, поспівчуває і ти заповниш цей емоційний пробіл. Так і тобі буде добре, і в родині лад.
Не варто переживати з цього приводу, адже такі розмови — звичайна справа. Важливо лише триматися в рамках пристойності і не набридати людям, яким явно не цікаво. От і все. Деколи потрібно лише поглянути на ситуацію під іншим кутом. Скажи, а ти з тих, хто може з легкістю завести розмову з незнайомцем?