Чому кажуть «Алло»?
Чому коли беруть трубку, говорять: «Алло»?
Кожна людина на землі користується телефоном для зв’язку, і під час відповіді на черговий дзвінок часто вимовляє слово “Алло” питальним тоном. Незважаючи на те, що так робить більшість людей, мало хто замислюється, звідки взялося це слово, і чому його використовують для того, щоб почати телефонну розмову.
Винахід телефону
Ще з давнини люди намагалися знайти спосіб передачі звуків на відстані, щоб швидко повідомляти інформацію. Однак через обмеженість технологій доводилося використовувати примітивні методи. Наприклад, у середні століття по місту будували вежі з дзвонами. Як тільки доглядач на одній з них помічав пригода, починав дзвонити. Шум дзвони линув у просторі і доходив до сусідніх веж, де люди також починали дзвонити. В результаті, буквально за кілька хвилин дзвін дзвонів охоплював весь місто, повідомляючи мешканцям про небезпеку.
Лише у 1860-му році італійський винахідник Антоніо Меуччі знайшов спосіб передавати звуки за допомогою електричних проводів. Його винахід отримало назву Teletrofono, але запатентувати його Меуччі не зміг через брак грошей.
Антоніо Меуччі і Teletrofono
Через рік Іоганн Філіпп Рейс незалежно від Меуччі показав світу винахід під назвою “Телефон”. Апарат мав примітивну конструкцію, містив у собі оголені динамік і мікрофон. Однак Рейс також не став патентувати винахід.
Іоганн Філіпп Рейс та телефон
Лише в 1876-му році Олександр Белл оформив патент на свій винахід – “Трубку Белла”. Телефон передавав звуки на відстані півкілометра по проводах. Пристрій працював в односторонньому порядку: абонент не міг слухати і говорити одночасно.
Цікавий факт: у 2002-му році першим винахідником телефону замість Белла визнали Меуччі, незважаючи на відсутність у того патенту.
Винахід телефону отримала підвищену увагу з боку людства, оскільки кожен розумів його практичність і користь. Вже через кілька місяців після патентування Беллом свого винаходу по світу почали відкриватися телеграфні компанії. Вони займалися проведенням телефонних зв’язків в будинку і організації. Почалося активне виробництво Трубок Белла, правда дозволити їх собі в кінці 19-го століття міг далеко не кожен чоловік.
Поява слова “Алло”
Для оповіщення дзвінка перші телефони мали автоматичний свисток, який незабаром модифікували в повноцінний дзвінок, що спрацьовує від вступника електрики. Зрозумівши, що подібними образами можна зробити використання телефонів більш зручним, телеграфні компанії почали розробляти звід правил, що регулюють конструкцію пристрою, а також методи його використання.
Дуже швидко з’явилася необхідність введення спеціального слова, якими можна починати телефонна розмова. В той час люди ще тільки вчилися користуватися пристроєм, тому відчували деяку незручність, беручи трубку, внаслідок чого не завжди могли виразно почати діалог. З-за цього було прийнято рішення ввести спеціальне слово, також воно повинно було сигналізувати людині на іншому кінці дроту, що співрозмовник готовий розмовляти.
Винахідник Томас Едісон направив офіційний лист на питтсбургскую телеграфну компанію з пропозицію в якості такого слова використовувати “hullo”. Слово було зміненим привітанням “hello”. Цю ініціативу підтримали і 15 серпня 1877-го року “hullo” затвердили слова, яким варто починати телефонна розмова.
Цікавий факт: Белл запропонував на початку розмови говорити “ahoy”, але телеграфної компанії більше сподобався варіант Едісона.
З тих пір зі слова “hullo” більшість людей починають телефонна розмова. У Росії і країнах СНД за діалекту воно перетворилося в “алло”.
Що говорять замість «алло» у інших країнах світу?
Поки англомовні країни в кінці 1870-х використовували запропоноване Едісоном “hullo”, інші держави переробили дане слово з урахуванням власного діалекту. А деякі і зовсім придумали власне слово, яким можна починати телефонна розмова.
Найбільш відмінним від традиційного вітання можна вважати японське “мосі-моссі”, що є скороченням від мосимасу-мосимасу. Дослівно вираз перекладається як “кажу-кажу”. Відповідати на телефонні дзвінки було прийнято в 1960-х роках, коли на території Японії вийшов офіційний збірник правил і рекомендацій, в якому описувалося, як слід вести бесіду, піднімаючи трубку.
Французи не стали занадто перекручувати англомовний варіант. Вони лише змінили “hullo” на свій манер, з-за чого в підсумку стали говорити на початку телефонної розмови “allo”.
Цікавий факт: саме з Франції в Росію прийшло слово “алло”, приблизно в 1910-х роках. З тих пір російські люди починають телефонна розмова загальноприйнятим словом.
Цікаво вітають один одного по телефону італійці. Коли житель цієї країни відповідає на дзвінок, він виголошує “pronto”. В точному перекладі на російську це означає “готовий”. Так абонент повідомляє про готовність вступити в діалог.
Досить важко справи з телефонним привітанням у азербайджанців. Жителі Азербайджану використовують при піднятті трубки вісім різних слів, в залежності від того, хто дзвонить. У них є привітання по телефону, яке використовується, якщо дзвонить шанована людина, є окреме слово для одного, є просто недбале вітання, якщо абонент не налаштований зараз розмовляти. Це допомагає зрозуміти ставлення і настрій людини, якій надходить дзвінок.
В Португалії з привітанням набагато простіше. У разі надходження дзвінка людина бере трубку і каже “estou”, що означає “я”.
На початку телефонної розмови прийнято говорити “алло”, оскільки в 1877-му році Томас Едісон запропонував його як способу відповідати на дзвінки.