Чому невідоме в математиці прийнято позначати буквою Х?
Чому невідоме в математиці прийнято позначати буквою Х?
Завдяки математиці символ «Х» міцно асоціюється у багатьох людей з чимось таємничим і загадковим. Це не дивно, адже за правилами цариці наук так прийнято позначати якусь невідому величину, яку необхідно знайти. Сьогодні не існує однозначної відповіді про природу походження цього математичного символу, однак є кілька гіпотез, автори яких намагаються пояснити цю загадку.
Історія появи математики букви X
Діофанта
Вперше вирішив позначати невідоме число буквеним символом ще в III столітті відомий математик з Олександрії – Діофант. В його системі альфа з межею означала одиницю, бета двійку і так далі. З (йота) він починав вважати десятки, а з P (рв) сотні. Завершувала числовий ряд 27-я буква Т (сампи), яка означала 900. При цьому наступної літери сигмі кінцевий свого числа не дісталося, тому Діофант вважав логічним використовувати саме її в якості символу невідомого числа.
Версія №1 «Арабська»
Арабська група народів прославилася багатьма науковими відкриттями, серед яких осібно стоять досягнення в галузі математики. Як вважається, саме в країнах Близького Сходу були створені рівняння і десяткові дроби, місцеві вчені навчилися отримувати коріння і придумали термін «алгебра», який дослівно перекладається як «вчення про стосунки, перестановки і рішеннях».
Цікавий факт: найстаріший з нині діючих університетів – Каруайнский університет, заснований в 859 році в місті Фесі (Марокко).
Мухаммад ібн Муса аль-Хорезмі аль-Маджусі
Поява алгебри пов’язане з діяльністю талановитого вихідця з Хорезму Аль-Хорезмі, який вивчав способи розв’язання математичних рівнянь. У своїх працях дослідник описував хід думок словами, не використовуючи цифрових та буквених символів для позначення формул. Якщо зустрічалися невідомі величини він їх записував як «шиї», що по-арабськи означає якась річ. Цьому слову в місцевому мовою відповідав знак Х. Після завоювання арабами Піренейського півострова починається процес культурної інтеграції з місцевим населенням. Серед безлічі книг іспанці переклали твори Аль-Хорезмі. У європейському варіанті невідоме написали як xei. Для більшої зручності запису формул позначення скоротили до однієї першої літери і вийшло «Х».
Версія №2 «Європейська»
Продовжив справу олександрійського вченого Діофанту француз Франсуа вієта які були введені (1540-1603), який став основоположником символічної алгебри. Він ввів у науковий обіг літерні символи для написання величин. Ряд голосних букв (a, I, o, u, e) для відомих, а приголосні для невідомих (c, b, d, f).
Франсуа Вієта Які Були Введені
Звичні нам сьогодні позначення — літери початку латинського алфавіту як відомі величини (a, b, c, d) і останні літери як невідомі (x, y, z) вперше вжив у XVII столітті відомий французький мислитель Рене Декарт (1596-1660), який стояв біля витоків аналітичної геометрії.
Рене Декарт
В його праці «Геометрія», який був опублікований в 1637 році і є єдиним, присвяченим виключно математики, автор згадує запозичений у іспанців символ «Х». Французькою мовою він вимовлявся «кс» і іменувався «ікс». Так як невідома величина в більшості математичних виразів одна, найчастіше вживали саме «Х», що дозволило цьому символу обійти за популярністю інші.
Над символом невідомості прямо або побічно попрацювали вчені різних країн та епох. Діофант і вієта які були введені запропонували принцип буквеного позначення цифр. До цієї ж думки прийшов арабський математик Аль-Хорезмі, а після переведення його книг іспанцями в XI столітті європейці отримали позначення «Х». У XVII столітті його ввів у широкий науковий обіг Р. Декарт.