Чому трієчники в житті часто успішніші, ніж відмінники

Зараз за допомогою інтернету кожен може дізнатися, ким стали його однокласники і друзі студентських років. І в підсумку може з’ясуватися цікавий факт: багато хто з тих, хто в школі та у виші вчився на трійки, домоглися фінансового успіху в бізнесі або побудували чудову кар’єру на держслужбі. А ось ті, хто був відмінником і на кого покладали великі надії, зірок з неба не хапають, а то й узагалі злидарюють. Чому ж так відбувається?

Реальне життя – не школа і не виш

У будь-якому навчальному закладі є чітка і зрозуміла система правил, виконуючи які, учень завжди може розраховувати на п’ятірки і на похвалу вчителів та наставників. Але коли настає час вийти за стіни альма-матер, у старанних учнів (відмінників) настає прозріння. Вони усвідомлюють, що ніхто їх хвалити більше не буде. І взагалі вміння щось вивчити і якісно переказати це викладачеві мало що дає на практиці. На цьому ґрунті у багатьох відмінників може виникнути особистісна криза, внаслідок чого їхня кар’єра може від самого початку не скластися.

А ось у трієчників немає таких проблем. Вони, як правило, стійкіші до критики (звикли до неї), не так бояться ризикувати й помилятися. Та й узагалі трійки в шкільному атестаті можуть свідчити лише про те, що в людини були якісь інші, важливіші за навчання, інтереси та захоплення, в яких вона вельми й вельми досягала успіху.

У відмінників же школа і підготовка до уроків і занять – це головне, чим вони живуть. І коли навчання закінчується, виникає порожнеча, яку не ясно чим заповнити.

І ще один важливий момент, про який варто згадати: відмінники – це здебільшого перфекціоністи, а ця риса насправді не сприяє успіху. У нашому швидкоплинному світі сидіти годинами над одним простим завданням, намагаючись досягти досконалості, – це значить гарантовано опинитися серед тих, хто відстає. За цей же час люди, які простіше до всього ставляться, зможуть виконати вже п’ять або десять подібних завдань (нехай і не ідеально, але кого це взагалі хвилює). І якщо відмінники не зможуть перебудуватися, то на них однозначно чекатиме звільнення.

Крім того, відмінники звикли робити все чесно, розраховувати тільки на свої знання. І це теж не найкраща тактика в реальному житті. З іншого боку, трієчники часто грішать тим, що хитрують, викручуються, вдаються до списування, завдяки чому отримують прийнятні для себе оцінки. У такий спосіб у їхній свідомості змалечку закріплюється переконаність, що обман – це дуже ефективний інструмент, який дає змогу домагатися того, чого хочеш, без істотних зусиль. У житті ця переконаність, як не дивно, допомагає. Якщо розібратися, у багатьох життєвих ситуаціях обман відіграє роль своєрідного чит-коду. Він дає змогу “зрізати кути” і обходити чесніших конкурентів (при цьому жодного серйозного покарання за обман зазвичай не відбувається).

Кожному – по заслугах?

На жаль, такі випадки, коли колишній відмінник стає алкоголіком, живе з мамою, працює бібліотекарем або навіть двірником, і ні на що більше не претендує – не рідкість. Але коли розмова заходить про таких людей, якось язик не повертається стверджувати, що вони на це заслужили, і взагалі все відбувається саме так, як повинно. Часто здається, що долі цих людей могли б скластися інакше, що їхній потенціал не розкрився не зовсім з їхньої вини. Здається, що якби суспільство було якимось іншим, менш жорстким і байдужим, то, можливо, ці люди змогли б реалізувати свої таланти і здібності повною мірою.

Що ж стосується трієчників, то, безумовно, за допомогою якихось своїх особистих якостей вони можуть пробитися на керівні посади, але не факт, що вони будуть істинно компетентними керівниками. А в некомпетентності, як не крути, немає нічого хорошого, у довгостроковій перспективі вона руйнівна.

Крім того, причиною успіху колишніх трієчників може бути просто гіпертрофоване бажання й уміння наживатися за рахунок інших (за рахунок тих самих виконавчих колишніх відмінників). Але хіба це може заслуговувати на повагу?

Висновок же з усього цього напрошується наступний: ті знання і навички, які дає система освіти (за умови, що працевлаштування абсолютно не гарантується) можуть виявитися за фактом марними. І це грає на руку трієчникам, які, нібито відчуваючи це, ставляться до навчання не надто сумлінно. З іншого боку, ті зусилля, яких докладають відмінники, щоб отримувати свої п’ятірки, за нинішнього стану речей, знецінюються. І таке знецінення цілком здатне запустити процес перетворення вчорашнього відмінника на відвертого невдаху.