Як з «маленьких янголят» виростають серійні вбивці
Дивитися на дитячі фотографії — все одно, що подорожувати на машині часу. Неможливо стримати посмішку розчулення, розглядаючи колись невинну мордочку і знаючи, що цього малюка в результаті вийде завтрашній президент, художник або лікар. Але з цими «милими дітьми» все зовсім інакше — з них виросли серійні вбивці.
Девід Берковіц, більш відомий як «Син Сема», почав полювати на жінок у Нью-Йорку в 1976 році, після того як залишив службу в армії. Незадовго до цього він дізнався, що був прийомним дитиною, і захотів возз’єднатися зі своєю справжньою матір’ю, однак та не захотіла спілкуватися зі своїм біологічним сином. Сам «Сем» згадує свої розваги в шестирічному віці: заливати в акваріум машинне масло, а потім протикати рибок шпильками, або труїти курей, а потім спостерігати, як мати у відчаї намагається допомогти своїм вихованцем, але не може їх врятувати.
Тед Банді, в дитинстві обожнював робити небезпечні пастки з кілками «тигрів», які іноді потрапляли і дівчатка, за чотири роки до того, як його зловили в 1978 році встиг викрасти і вбити більше 30 молодих дівчат. Багато психологів стверджують, що на таке ставлення до жінок його спровокував шок, коли він дізнався, що його матір’ю виявилася його сестра, в той час як він вважав своїми батьками бабусю з дідусем.
Денніс Рейдер – зразковий сім’янин і ревний парафіянин церкви з Канзасу. Ніхто не міг повірити, що саме він є невловимим «СПУ» ( «зв’язати», «катувати», «вбити») – людиною пытавшем і убив як мінімум 10 сусідів. Він сам зізнавався, що запам’ятав вираз безпорадності і страждання на обличчі матері, одного разу прищемившей руку в пружинах ліжка і умолявшей сина про допомогу, і саме цей образ він знову і знову намагався зловити, вбиваючи своїх жертв.
Коду поліцейські відвідали нічим не примітну однушку, вони зовсім не очікували виявити в холодильнику людську голову, гори людського м’яса і дбайливо збережені останки безлічі розчленованих тел. За період з 1978 по 1991 рік Мілуокський людожер Джеффрі Дамер замучив, зґвалтував і з’їв 17 чоловіків. У «батька Історії» викладено момент, коли, вигрібаючи з-під будинку купи кісток і останків дрібних гризунів, батько спостерігав, як хлопчик, ніби загіпнотизований, запускав руки у відро, зачерпывал повні пригорщі і насолоджувався звуком гремящіх кісток.
Йен Брейді зі своєю подружкою Майрой Хиндлі зґвалтував і вбив п’ятьох дітей в північно-західній Англії. В 4 місяці його віддали на усиновлення, і з хлопчику вже в дитинстві можна було писати підручник з психопатії: напади істерики, биття головою об підлогу і брудні лайки на адресу прийомних батьків. Ліс з десяти він почав практикувати вбивства з особливою жорстокістю на кроликах і котів. Попався дует на те, що намагалися зробити свого 17-річного товариша співучасником, але замість цього він став головним свідком звинувачення.
Молодий Джон Уейн Гейсі ріс тямущим дитиною в сім’ї чиказького буржуа. З матір’ю він був у добрих відносинах, а батько хлопчика був злісним алкашем, який запідозривши, що син росте дуже жінкоподібним, кулаками втовкмачував у того мужність. У свою чергу дитина образи на батька зганяв на тварин. Він кидав у индющек кулі наповнені бензином, а потім підпалив і спостерігав, як вони згоряють живцем. Пізніше він розповідав психіатрам, що це було найцікавіше видовище в дитячі роки. Щоб мати спрощений доступ до хлопчиків, маніяк почав виступати на дитячих святах під кличкою клоун Пого, а в 1987 році з’ясувалося, що в цілому він убив і зґвалтував щонайменше 30 молодих людей.
Життя Ейлін Уорнос не задалася з самого початку. Свого рідного батька вона не бачила, так як того посадили за розбещення неповнолітньої. Мати підкинула її на виховання своїм батькам. Дідусь ґвалтував внучку і бив по будь-якому приводу. При цьому змушував власноруч зривати гілку верби для покарань. Дівчинка швидко збагнула, що чим товще гілка, тим менше біль. В 13 років у школі її називали «сигаретна повія», так як у неї увійшло в звичку догоджати однокласників за сигарети. У 2002 році її впіймали і засудили до смертної кари через ін’єкцію за вбивство 7 чоловіків у Флориді.
«Вбивця шахової дошки» Олександр Пічушкін прославився тим, що вбив понад 50 осіб, відзначаючи труп на своєму рахунку в клітці на шаховій дошці. У 1992 році він був визнаний осудним і засуджений. Причиною для вбивств він називав звичайної потребою: «Для мене життя без вбивств — як для вас життя без їжі. Я відчував себе батьком цих людей, адже я відкривав їм двері в інший світ». Можливо, причиною зміни особистості стала дитяча травма голови, теорія, до якої схиляються багато психологів.
Результати материнського виховання Еда Гіна оспівані не одним фільмів жахів. А синівська любов до матері вихлюпнулася пізніше, коли Ед залишився один у віддалено стояв фермерському будинку і розважався тим, що шив собі одяг зі шкіри трупів з сусіднього кладовища. Владна і вічно незадоволена релігійна фанатичка зуміла прищепити синові, що всі жінки – зло в плоті, а сама вона – свята.
Інша жорстока і витончена в психологічних знущання матуся-повія виховала людожера. Вже будучи спійманим нелюд ділився спогадами з дитинства: «Вона ставилася до мене гірше, чим до собаки. Постійно била і змушувала робити речі, які ні один чоловік не став би робити. Одягала як дівчинку. Змушувала дивитися на свої злягання з клієнтами». Як-то побила так, що хлопчик перебував у комі три дні. А коли хлопчику пошкодили око, відмовилася вести до лікаря, внаслідок чого довелося видаляти очне яблуко.