Чому «Потрійний» одеколон носить таку назву?
«Ален Делон не п’є одеколон», – цей рядок з пісні радянської рок-групи як не можна краще характеризує відносини громадян великої країни до цієї знаменитої туалетній воді. Мабуть, кожен хоча б раз у житті чув запах того самого «Потрійного» одеколону, який не сплутаєш ні з яким іншим. І незважаючи на те, що у багатьох сьогодні цей парфум асоціюється більше з пом’ятими запійними громадянами, яким не вистачало грошей на спиртне, він все одно залишається яскравим нагадуванням про радянське минуле.
Цікаво, що появі одеколону в Росії сприяв сам Наполеон Бонапарт. Спочатку те, що ми зараз вважаємо туалетною водою, було лікарським препаратом, який лікував буквально всі хвороби: від шлункових кольок до післяпологової лихоманки. Однак одеколону недовго довелося стояти на полицях аптек: Бонапарт наказав офіційно розкрити рецепти всіх лікарських препаратів. А так як автори не хотіли розсекречувати рецептуру, то колишню панацею оперативно назвали «парфумом».
За легендою, самому Наполеону запах одеколону дуже сподобався, і він сприяв популяризації його серед солдатів своєї армії. Саме війська Бонапарта в період Вітчизняної війни 1812 року принесли на територію Російської імперії цю туалетну воду, а її виробництво одним французьким парфумером якої пізніше стали вважати початком парфумерної школи Росії.
Інша міська легенда про одеколоні пов’язує його з ще однією знаменитою фігурою – Йосипом Сталіним. Як відомо, у радянського вождя були проблеми зі шкірою, вона була досить чутлива до ліків зовнішнього застосування. А ось одеколон якраз був тим навряд чи не єдиним засобом, що у нього не викликало роздратування.
Цікавий факт: багато скептики ставлять під сумнів достовірність цієї історії, адже вже в ті часи «Потрійний» вважався народним надбанням; ті ж, хто був багатший, воліли іншу марку – «Шипр». Але можливо Сталіна складові останнього просто не влаштовували.
Цікаво також поява такого незвичайного назви для одеколону. Як виявилося, воно несе своє особливе значення: під «Потрійним» мається на увазі, що пропорції масел в ньому відрізняються від звичайних як раз в три рази: якщо стандартному одеколоні зміст масел зазвичай не більше п’яти відсотків, то в «Потрійному» їх 15 відсотків.
В СРСР «Потрійний» одеколон користувався величезною популярністю. Причому сфера застосування його у метикованих радянських громадян була набагато ширше, ніж закладали її виробники. Одеколон любили застосовувати в лікуванні грипу або інших хвороб легенів, коли в хід йшли легендарні «банки». Також «Потрійний» використовували як пальне, адже він не коптив. Звичайно, найвідоміше нетривіальне застосування одеколону – це його прийом всередину любителями спиртного, у яких не було грошей на похід в лікеро-горілчаний відділ магазину. Дійсно «Потрійний» можна вважати алкогольним напоєм», адже в його складі було приблизно 64% спирту. Проте вживати його насправді вкрай небезпечно, адже одеколон містить масла, і вони абсолютно точно не харчові.