Хто придумав назви семи нот?
Хто придумав назви семи нот?
За допомогою нот у музиці графічно позначають різні звуки, а музична композиція являє собою правильне поєднання тих або інших звуків. Ноти мають дуже велике значення. Вони дозволяють створювати і записувати нові, а також відтворювати відомі твори. Коли ж з’явилися знайомі всім «до-ре-мі» та інші назви?
Історія виникнення
Ноти є невід’ємною частиною нотної грамоти. Але до їх виникнення музиканти користувалися спеціальними знаками – невмами, за допомогою яких графічно записували музичні композиції. Однак у невм було багато недоліків. Користуватися ними можна було лише в тому випадку, якщо мелодія добре відома.
Старовинні невмы
Ноти з’явилися в XI столітті завдяки італійському теоретику і музичного педагога – Гвідо Аретинскому (приблизно 991-1033 року н. е.). Він зробив величезний внесок у музику Середньовіччя, а також західноєвропейську музику в цілому. Гвідо працював при різних церковних храмах, навчав музики, хорового співу.
Він ставив перед собою завдання створити таку музичну грамоту, якою без праці користувалися б у всьому світі. Так, одного разу він винайшов спосіб більш простого заучування нових мелодій.
Для цього Аретинский використовував акростих молитви до Іоанна Хрестителя під назвою «Ut queant laxis». Автором цієї молитви, написаною латинською мовою, вважається чернець Павло Диякон.
«Ut queant laxis»
Гвідо використовував перші склади кожної строчки в якості назви для нот. Також першим став записувати музичні композиції на нотному стані, складається з лінійок та пропусків між ними. Таким чином, Аретинский придумав систему сольмізації – розспіву, якою користуються досі.
Цікавий факт: у подальшому «Ut queant laxis» став гімном Іоанну Хрестителю. В католицькій літургії його приурочують до дня Різдва Івана Хрестителя. Співається гімн за таким принципом – кожна нова рядок виспівує у відповідності з певною висотою і тональністю звуків.
Назви нот
Нота в перекладі з латинського «nota» позначає мітку або знак. Особливість акровірша в тому, що всі ноти легко співати, оскільки вони закінчуються на голосний звук (крім першої Ut). Тому приблизно в XVII столітті ноту Ut замінили на Do для зручності. Зробив це італійський гуманіст Джованні Доні. Також була додана нота Si.
В оригіналі гімну відображається звернення віруючого до Івана Христителя з проханням відпустити гріхи і побачити справжнє диво. Існує більш сучасна інтерпретація назв, відповідно до якої кожна нота має повну назву. Наприклад, Do – від слова Dominus (Господь), Mi – від слова miraculum (диво) і т. д.
Незважаючи на поширеність даної інтерпретації, її вважають помилковою, адже назви нот відбулися саме від акровірша-молитви.
Аретинский керував хором за допомогою лівої руки
Гвідо Аретинский також вміло керував хором за допомогою своєї лівої руки. У певні моменти він загинав суглоб на пальцях, тим самим показуючи співають, яку ноту потрібно брати.