Астрономи вперше побачили чорні дірки в карликових галактиках
Вперше астрономи виявили свідчення того, що пара карликових галактик з гігантськими чорними дірками рухається шляхом зіткнення один з одним. Насправді вони знайшли не одну пару, а дві.
Перша пара карликових галактик, що зливаються, знаходиться в скупченні Abell 133, на відстані близько 760 мільйонів світлових років від Землі, а інша — в скупченні галактик Abell 1758S, на відстані близько 3,2 мільярда світлових років.
Є надія, що ці спостереження та подальші дослідження розкриють деякі секрети дуже раннього Всесвіту — часу, коли ці пари карликових галактик, що зіштовхуються, з чорними дірками були набагато більш поширені.
«Астрономи знайшли багато прикладів чорних дірок на курсах зіткнень у великих галактиках, які знаходяться відносно близько один до одного, але пошуки їх у карликових галактиках набагато складніші і досі не увінчалися успіхом», — каже астрофізик з Університету Алабами Марко Мічич, який очолював дослідження.
Що робить ці спостереження складними, то це те, що менші розміри цих пар галактик означають, що їх слабкіші світлові сигнатури важче побачити. Ці галактики містять зірки із загальною масою менш ніж у 3 мільярди разів більше за масу Сонця, тоді як у нашому Чумацькому Шляху міститься еквівалент приблизно 60 мільярдів Сонців.
Щоб зробити відкриття, дослідники об’єднали дані з кількох телескопів: рентгенівські результати від Chandra, інфрачервоні результати від WiSE і оптичні результати від телескопа Канада-Франція-Гавайї. Вирішальне значення мали рентгенівські дані, які вловлювали сильніші сигнали, що випускаються парами чорних дірок. Схоже, що злиття Abell 133 зайшло набагато далі — настільки, що він має тільки одне прізвисько — Mirabilis. Це після вимираючого виду колібрі, відомого своїм дуже довгим хвостом, у зв’язку з довгим хвостом, що спостерігається навколо цієї пари галактик, викликаним зіткненням.
Що стосується Abell 1758S, карликові галактики не з’єднані однаковою мірою і одержують дві прізвиська: Ельстір і Вентейл (на честь художників Пруста «У пошуках втраченого часу»). Схоже, що ці галактики та їхні чорні дірки нині пов’язані мостом із зірок і газу і не злилися до такої міри.
«Використовуючи ці системи як аналоги систем у ранньому Всесвіті, ми можемо заглибитися в питання про перших галактиках, їхніх чорних дірах та зіркоутворенні, викликаному зіткненнями», — каже астрофізик Олівія Холмс з Університету Алабами.
Вважається, що за мільярди років ці дрібніші галактики, що зіштовхуються, об’єдналися в більші галактики (включаючи Чумацький Шлях), які зараз домінують у Всесвіті. Дослідники називають їх нашими « галактичними предками».
Можливо, ми навіть зможемо отримати уявлення про те, як наша власна галактика виникла і розвинулася до тієї стадії, на якій вона перебуває сьогодні. Існують різні невідповідності щодо нашої рідної галактики, які все ще потребують вирішення. Тепер, коли астрономи побачили ці подвійні активні галактичні ядра (DAGN), вони зможуть переконатися, що це дійсно те, чим вони є, і зібрати додаткові відомості про них, оскільки наш телескоп і технологія аналізу зображень продовжують удосконалюватись. — каже астрофізик Джиммі Ірвін з Університету Алабами.